| Головна » Файли » День Святого Миколая |
| 17.03.2015, 21:13 | |
Тато: Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.
Маруся: Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?
Мати: Накінець-то, діти милі, Ви діждались тої хвилі, Що з небесного престола Зійде пресвятий Микола. Темна нічка за шибками, Сніг біленький мерехтить, Небеса блистять зірками, Десь дзвіночок гомонить. Миколай вже поспішає, А з ним ангели малі, В кожну хату він загляне, Бо дарунків хочуть всі.
Тато: А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише вам скаже мати.
Доня: А скажи нам, мамо мила, Де той пресвятий Микола Тих дарунків дістає, Що так щиро роздає?
Мати: В небі є така скарбниця, Там дарунків – без кінця. Святий Микола їх бере І на землю всі несе.
Тато: Та не лише святий Микола Сходить з небесного престола, З ним і ангели бувають, Що святому помагають. А іще таке буває, Що услід за Миколаєм З пекла антипко втече, Всім неробам, пустунам, Злодіям і брехунам Він вилами погрожує Та ще й пеклом лякає.
Петрик: А скажи, матусю люба, Він страшний дуже?
Мати: А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі (гладить по голові)
Тато: Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.
Мати (визирає у вікно):Хтось там дзвонить і тупоче, Мабуть, до хати зайти хоче. Підемо подивимось.
(Бере теплу хустку і виходять).
Петрик: Цікаво, а що мені Миколай принесе?
Маруся (хапається за голову). Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.
Петрик: Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.
Маруся: А дарунків хочеш ти? Від антипка різки жди!
(Петрик приносить образ святого Миколая і вони вдвох чіпляють його на стіні).
Маруся: Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.
Петрик: А я – гарну іграшку, солодощів багато.
Маруся: (бере Петрика за руку). Петрику, щоби вислухав нас святий Миколай, то і сьогодні треба щиро помолитися (вклякають перед образом, моляться). Святий отче Миколаю, Щиро ми тебе благаєм, Сповни нині наші просьби, Що на думці ми їх маєм. Звели дітям дарунки подати. В надії будем Тебе чекати.
Маруся: А тепер пора спати. На добраніч.
Петрик: Цілу ніч буду чекати…
Дядько: Слава Ісусу Христу!
Мама: Слава навіки!
Тато : О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшся коло печі.
Дядько : Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.
Тато і мама: Сідайте, грійтеся!
Дядько ( до дітей): А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш? Іду я ось щойно вашім подвір’ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злякався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути: В хаті цій живе хлопчисько, Називається Петро, До науки він не дуже, А до шкоди о-го-го! За кого б отой голос таке казав, чи не знаєш?
(Хлопчик схилив голову, йому соромно).
Мама: Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся!
Хлопчик : Я, тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче)
Тітка: Ти чого плачеш, хлопчику? Ти ж гарний хлопець. Ти ж не міг щось страшне скоїти. А вже коли щось і вийшло то не зі зла.
Хлопчик: Так.
Тітка: Бачте. Він більше не буде. Не будеш?
Хлопчик: Ні, не буду.
Тато: Ти чому засумувала, Марусю?
Маруся: У нас сьогодні в гімназії свято. Діти всі-всі чекають на Миколая.
Дядько: Он як. То чому б і нам не піти туди?
Хлопчик: Так, так. Пішли на свято.
Мама: Якось не зручно. Гості в хату, а ми із хати.
Дядько: Та до півночі ми зможемо де хочеш побувати. Таку зустріч не можна пропустити.
Діти: Так! Пішли, пішли.
Тато, мама: Добре. Ходімо.
Діти: Ура! Ура!
Ведуча1: Що нині за днина, Що нині за свято, Що сюди зібралось Так гостей багато?
Ведуча2: Знаю, що за днина, Знаю, що за свято. То прийшли Вкраїні І нам честь віддати.
Ведуча3: Всім нам честь віддати, Бога привітати, Про святого Миколая У цей день згадати.
Ведуча1: Шановні батьки і вчителі, дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками.
Ведуча2: Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти - і добра казка зникає, а Миколай залишається.
Ведуча3: Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.
Ведуча1: За вікном сніжок летить, Вітром завіває, Тож спішіть усі до нас На свято Миколая! Ну, а хто сюди прийшов, Раді вас вітати
Ведуча2: Веселіться і радійте На нашому святі. Маємо чого радіти, Добре знаєте ви, діти! Долетіла до нас вість, Що до нас в дорозі гість.
Ведуча3: Хто це? Кожен пам’ятай! Це святий наш Миколай! Діточок він всіх згадає, Їм дарунки посилає, Він вже близько, вже іде, Наша пісня хай гуде!
Ведуча1: Ой! Що це? Що сталося?
(в зал залітає сорока)
Сорока: Дзелень, дзелень, дзелень! Всім добрий день, всім добрий день! Лечу сьогодні я із лісу, Новин несу цілу валізу. Проснулась. В лісі вже зима. Проходу вже ніде нема. Заснули скрізь сади веселі, Заснули в парках каруселі, Заснули поле, річка гай, Не спить лише школярський край
Ведуча2: Ти чого розстрекоталась, білобока? Справді, зима, вже давно прокинулася й одягнула все навкруги в зимовий одяг. Вона навіть зателефонувала Миколаєві, допомогла йому зібрати подарунки для чемних діточок, підморозила чортикові хвостика, заморозила його різочки. І, навіть зірочок попросила, щоб вказали Миколаю шлях до діток, які так його чекають.
Сорока: Ну добре, добре, переконала ти мене. Залишуся я тут, побачу чи насправді прийде до вас сьогодні Миколай.
Ведуча3: Залишайся. Ось тобі кожушина, щоб ти не замерзла і дивись.
(Звучить мелодія. Заходить Зірочка)
Зірочка: Всім привіт, мої гарненькі, Я є зірочка ясненька. Я, на свято Миколая Йому завжди помагаю! Я сідаю на хатки, Зазираю у шибки. Є у мене і сестриці Мої вірні помічниці.
(Виходять Зірочки. Звучить мелодія.)
Зірочка №1 Ми – зірки ясні, Злетіли на землю з високості Подивились, як на Україні Чекають Святого Миколая в гості.
Зірочка №2 Люба Зірочка – сестриця, Ніч сьогодні – чарівниця. Нам сьогодні спатоньки зовсім не годиться
Зірочка №3 Їде, їде Миколай В український славний край. Всі несе він по дарунку По смачному подарунку.
Зірочка №4 Миколай – наш доброчинець І для всіх в нього гостинець Всіх він діточок вітає, і про всіх він пильно дбає.
Ведуча1: Ось бачите, який щедрий отець Миколай. А кому приніс лозинку? Усі мовчать.
Ведуча2: Отже, у нас чемні та слухняні діти. Сьогодні він обов’язково прийде до нас на свято. Чуєте, чуєте? Хтось стука у двері.
(Діти прислухаються, у двері хтось стукає).
Ведуча3: Ой, дивіться, до нас гості.
Ведуча1: Це старці прийшли, старі мудрі люди. Вони прийшли із далекої дороги.
Старець1: Добрий вечір, добрим людям!
Старець2: Ми з далекої дороги, Розболілись у нас ноги. Чи дозволите присісти, Бувальщину розповісти?
Ведуча2: Просимо, сідайте, Та про все розповідайте.
Старець2: Проспівали пісень море, Бачили ми людське горе, Щоб нічого не збрехати, Будемо розповідати.
Старець3: Бачили ми дивне чудо, Радуються кругом люди. Ходить світом Миколай, Усім дари посилає.
Старець1: Кому торбинку камінців,
Старець2: Кому булку чи пампушку,
Старець3: Кому меду, добру грушку.
Старець1: Кому нові черевики.
Старець2: Кому гарбузи великі.
Старець3: Комусь може штанці штивні, Кому рублі, кому гривні.
Ведуча3: Нам дуже цікаво. Кожного року святий Миколай дарує нам гостинці, а хто він такий і звідки родом – ми не знаємо.
Старець1: А ось послухайте. У третім столітті у місті Патарі Теофілю й Ноні Бог дитя дав в дарі. Сина Миколая, єдину дитину. Мов сонце те ясне у погідну днину. І росла дитина, родичів втішала. Та пильно до школи і церкви вчащала. І позволив Господь Теофілю й Ноні Радості діждатися на їх життя склоні. Священикам сина дав Бог доглядати, Тішилися в серці щастям батько і мати. А як повмирали родичі потому, Спадщину лишили синові свойому. Миколай нічого не узяв для себе, Все роздав убогим на їхні потреби.
Старець2: Обіцяв я вам усім – Теж бувальщину повім: В Єрусалим, в далекий край, Плив кораблем раз Миколай. Втім розшарілась буря люта. Для моряків настала скрута. І плачуть моряки усі: «Нещастя наше у гріху, Подай рятунок, Миколаю, Рятуй нас бідних у відчаю». На поміч Миколай спішить Та усмиряє бурю вмить. Мольба святого Миколая Спасіння в горю посилає. Заледве буря прогуляла та утишилось море, Аж тут знову на кораблі сталось нове горе. Бо на чердак упав моряк, що прикріпляв вітрила. У Миколая моряки знов помочі благають: «Ах, ми нещасні, молимо, рятуй нас, Миколаю!» Молитва Миколая знов взяла янгольські крила, Моряк убитий воскреснув, повернулась йому сила.
Ведуча1: Недарма звуть святого отця Миколая чудотворцем.
Ведуча2: А чи знаєте ви, що Миколай був архієреєм у лікійському місті Мирі? Ні?
Старець3: То слухайте: У лікійськім місті Мирі радив збір великий. З’їхалися владики на вибір великий. Хоч радили вони довго, і довго сперечалися. Вибрати архієрея вони не рішалися. Та з єпископів одному ангел серед ночі У віденні сповіщає ці слова пророчі: «Хто до церкви першим прийде, владикою стане, І престол владичий займе Миколай названий!» І так сталось, бо раненько, заким згасли зорі, Миколай святий молився в церкві у притворі, За побожність, святу ревність, за молитви щирі Миколай став владикою у лікійськім Мирі.
Ведуча3: Миколай прожив довге і світле життя, робив багато добра людям. І коли помер 19 грудня 342 року, церква проголосила його святим.
Ведуча1: Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав: „Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?” – „Нічого не бажаю, тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю і відвідувати дітей.
Ведуча2: Усміхнувся Господь і сказав: - Знав я яким буде твоє бажання. Тож дозволяю тобі щороку в день твоїх іменин сходити на Землю .Відтоді кожного року, в день своїх іменин – 19 грудня – Святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки .
Ведуча3: А ще напередодні свята існує звичай писати листи до Миколая . Давайте послухаємо, що ж попрохали наші дітки у Миколая.
Ведуча1: У дитячий край щасливий Йде весела вість, Що коником білогривим Їде з неба гість. Дарів він несе багато, Повнії санки. Радість буде в кожній хаті, Бо в них забавки! Їде, їде гість багатий У дитячий край. Хто цей гість? Ви відгадали?
Всі разом: Святий Миколай!
Миколай: Вітаю, любі кожного із вас, Із щирим почуттям благословляю! Хай доля усміхнеться вам, І ласка Божа путь вам осяває. Нарешті я дістався до вашої гімназії . Думав, що вже не потраплю до вас на свято. Але все гаразд. Я встиг. Минув багато перешкод я на шляху до вас і приніс вам багато подарунків. Я надіюсь, що всі діти які тут знаходяться були слухняні, добре навчалися. Бо подарунки оці я так просто так не даю, тільки за хороші справи я розв’яжу свою торбину. Ану, хто в цім році зробив гарне діло. Хай стане переді мною сміливо. Хто був скромний, добрий привітний. Той одержить подарунок гідний? А скажіть, небісні дітки, - Ви ж для них найліпші свідки – Чи ті діти, що у залі, Ті спереду і там далі, Більші, меньші і маленькі, Цілий рік були чимненькі?
Ангели (гуртом):Так, вони були чемненькі, Тата слухали і неньки.
Святий Миколай: А скажіть, небесні дітки, - Ви для них найкращі свідки – Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють? Чи шанують рідну мову, Українське рідне слово?
Ангели: Так, і моляться, й читають, Рідні пісеньки співають Галі, Стефи, Марки, Олі, Бо вчаться у рідній школі.
Святий Миколай:А ходи сюди, дитинко, На коротку на хвилинку, Розкажи нам, що ви, діти, Тут навчилися робити?
Дівчинка: Я скажу усе, що знаю, Пресвятому Миколаю: Хоч малі ми дитинчата, Поважаєм маму й тата. Ми шануєм рідне слово, Прадідівську рідну мову, Рідні книжечки читаєм, Рідні пісеньки співаєм, І молитвою, що мати Нас навчила в рідній хаті, Ми звертаємось до Бога Про опіку й допомогу.
Святий Миколай : Чи молилась ти, дитино, За добробут в Україні, За бабусеньку – сирітку, За дідуня і за тітку, За ровесників дітей І за рідних всіх людей?
Дівчинка: Ми всі молимось щоднини За весь нарід України.
2 Ангел: Добрі діти, так і треба – Все те бачили ми з неба.
Святий Миколай: Бачу я, ви добрі діти – Буде з того Бог радіти! Хай же вам, мов сонце світить, Захищає, мов покров, Божа ласка та любов! Не за плату-нагороду, А тому, що чесні зроду, Що шляхетні, не пусті, Правді служите святій. Божі слуги, ангелята! Розвантажуйте санчата, Розпаковуйте гостинці Мирославові, Галинці. Роздавайте всім, як треба, Подаруночки із неба.
Дівчинка: Дякуємо Тобі, Владико, За утіху цю велику! Дякуємо Тобі, Святий, Від усіх оцих дітей!
Хлопчик: Обіцяємо добрими бути, Слів Твоїх не призабути, Завжди вчитися охоче, Бо того Ісусик хоче, І такими виростати, Як бажають тато, мати І увесь наш рідний край! | |
| Переглядів: 1556 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |