Театральна студія "Дебют"

Новорічна вистава " Новорічна плутанина".

Новорічна мелодія.

Королева країни казок (ККК): Доброго дня наші гості дорогі! Я Королева Країни казок і мій друг хлопчик-паж радо вітаємо вас із найкращим дитячим святом – святом Нового року.

Хлопчик-паж (ХП): І знову свято іде до нас

                                   Із світом чарівних прикрас.

                                   І кожен знає назву свята:

                                   Ми будем Новий рік стрічати.

ККК:               З вітром, з віхолою, з снігом

                                   Мчить Дідусь Мороз по кригах

                                   Із Снігуронькою своєю.

                                   Сипле срібло над землею.

ХП:                            Рік Новий зустрінем разом

                                   Один з одним, клас із класом.

                                   Бо гімназія наш дім.

                                   Сьогодні весело нам всім.

ККК:                           Ах, новорічні омріяні дні.

                                   В залі ялинки тремтливі вогні.

                                   Світлою казкою сповнені вщерть.

                                   І конфетті золота круговерть.

                                    Послухай, хлопчику, пора нам замовчати

                                   І новорічну казку розпочати.

ХП:                             Тож сідайте всі будь ласка

                                   Бо починається вже казка.

                                   Для вас, можливо і незвична

                                   Бо казка наша – новорічна.

ККК:               Дні дитинства наче плин води

                                   Проліта дитинство, та у спадок

                                   Зостається казка, повна згадок.

Наше свято зостається назавжди.

Відкривається завіса. Новорічна мелодія.

Кай: Ось оцю кульку я повішу сюди, а цю кульку повішу сюди…

Герда: А я під ялинку поставлю Діда Мороза і пісеньку заспіваю.

Новий рік, Новий рік

                                   Вже ступає на поріг.

                                   Будуть танці круг ялинки,

                                   Будуть ігри та пісні.

Ну ж бо, продовжуй.

Кай:                           Новий рік, Новий рік

                                   Ти з яких прийшов доріг?

                                   Розкажи нам, що ти бачив

                                   Що ті в пам’яті зберіг.

Герда: Кай, яку ми з тобою гарну пісеньку склали. Обов’язково заспіваємо її на святі.

Кай: Пісенька як пісенька. Можна й заспівати. Не зволікай. Давай швидше одягнемо ялинку і підемо на свято.

Герда: Тш-ш-ш-ш… Чуєш східці поскрипують? То наша бабуся йде.

Кай: Ні, це не бабуся. Бабуся ходить тихесенько, легесенько, а це хтось не йде, а гупає важкими чобітьми.

Герда: А давай заховаємось і налякаємо цього "Хтось".

Кай: А давай. Ховаємось.

Заходить чоловік.

Кай і Герда: Гав! Няв! Гав-гав! Р-р-р-р! Няв-няв!

Чоловік здригається бачить дітей і неквапливо підходить до них.

Чоловік: Які невиховані діти.

Герда: Ми виховані. Вибачте, будь ласка!

Кай: Ми дуже чемні. Ми просимо вибачення!

Чоловік: Виховані діти – А. Не кричать. Б. Не повзають по хаті.

Кай і Герда: Але ми… Але… Але… Е-е…

Чоловік: І В. Не тримають людину біля порога.

Герда: Проходьте, будь ласка.

Кай: Прошу – сідайте.

Чоловік: Дякую. Я прийшов до вас ось у якій справі – мені потрібна ялинка. Моя повелителька – Снігова Королева – хоче мати найкращу ялинку. І я, як серйозна людина, стверджую, що найкраща ялинка у вас. Отже, я її у вас купую.

Герда: Але ялинка наша не продається.

Чоловік: Все на світі продається. Я вам даю сто доларів. Двісті. Триста.

Діти хитають головами.

Тисячу! Що, вам мало тисячі доларів?

Кай: Вибачте, але наша ялинка, як вже сказала Герда, не продається. Так і скажіть своїй повелительці.

Чоловік: Ви погані діти! Ви дуже погані діти! Я вас заморожу! Я з вас зроблю крижинки! Та я вас…

Замахується. Заходить бабуся.

Бабуся: Що тут таке? Що тут сталося? Чого ви розмахуєте руками в моїй хаті? А ну геть звідси!

Чоловік: Мені сміє перечити якась дурна баба? Та я ва зі світу зживу! Ви мене довго будете пам’ятати!

Кай: Не смійте ображати нашу бабусю! Не боїмося ми вас і вашу Снігову королеву. Провалюйте звідси!

Герда: Так! Ідіть і скажіть своїй повелительці, що Новий рік ми будемо стрічати біля своєї ялинки.

Чоловік: Я йду, але скоро повернуся.

Бабуся: Ідіть, ідіть! Не лякайте моїх дітей.

Чоловік виходить, а бабуся продовжує: Кай, чому ти спохмурнів?

Кай: А що як він дійсно повернеться і забере ялинку, коли ми будемо на святі?

Бабуся: Ну що ти таке кажеш? Я ж дома залишаюсь. Ідіть – збирайтесь.

Бабуся і Герда виходять. Кай деякий час дивиться на ялинку.

Кай: Як його йти? Я ж весь час на святі буду думати про неї.

                                   Ялинонько малесенька,

                                   Ялиночко моя,

                                   Яка ж бо ти гарнесенька,

                                   І зірочка сія.

Заходить Снігова королева (СК).

СК: Здрастуйте! Я постукала, але ніхто не відповів і я зайшла.

Кай мовчки дивиться на неї, а потім відступає до ялинки і прикриває її руками.

Кай: Не віддам ялинки!

СК: Ну якщо ти не віддаси ялинки, то поїдеш сам зі мною. Я теж хочу свята!

Кай: Я не поїду з вами. Що я буду у вас робити без Герди, без бабусі?

СК: Ти будеш розважати мене.

Торкається рукою чола хлопчика.

СК: Який ж бо ти дурненький. Мені сумно бути одній на Новий рік у своєму льодовому палаці. Ходи сюди. Ходи зі мною.

Кай повільно йде за нею. Заходить Герда.

Герда: Кай, куди ти?

Снігова королева робить жест. Герда зупиняється і замовкає. Снігова королева і Кай зникають.

Герда: Бабусю, бабусю! Кая забрала Снігова королева.

Бабуся: Яка там ще Снігова королева? Що ти говориш?

Герда дивиться у вікно.

Герда: Бачиш – он де вони – на великих санях, які запряжені трійкою білих коней.

Бабуся: Ой, горе, горе! Бідний Кай. Треба було краще віддати ялинку.

Герда: Ні, ялинки я не віддам і Кая я знайду. Стережись Снігова королева, я йду до тебе.

Бабуся: Гердо, Гердо, куди ти?

Герда вибігає, бабуся за нею.

На сцені з’являється Королева Країни казок.

ККК: А у цей час баба Яга – героїня іншої, добре відомої вам казки, думала про те, як зіпсувати Новий рік дітям. Адже її життєве кредо було – хто людям допомагає, той даремно тратить час. І вона твердо вірила в те, що хорошими справами прославитись не можна.

Баба Яга: Ох і погано мені! Ох і мучить мене з середини! Як мені зірвати свято? Як? Донечки мої ріднесенькі, донечки мої мацюпесенькі, молодесенькі! Гарнюсінькі! Пусі-пусінькі…

Виходять 3 бабки Йожки.

Ходіть но сюди!

Танець і пісня баби Йожки.

Баба Яга: Мої дівчатка молодесенькі. Новий рік іде. Треба якесь паскудство придумати.

1 баба Йожка: А після свята дискотека буде?

2 баба Йожка: Ми так класно танцюємо.

3 баба Йожка: Ніяких паскудств ми робити не будемо. Дайош дискотеку!

Баба Яга: Тю – на кутю! Ще не виросли, а вже маму не слухати?

1 баба Йожка: Не виросли? Як не виросли? Вже кожній з нас по сто років виповнилося.

2 баба Йожка: А на святі будуть ігри, призи. Я йду! Хто зі мною?

3 і 1 баби: І я! І я!

1 баба Йожка: Пішли з нами – потанцюємо. Тряхнеш стариною. Ти ж мабуть років зо двісті не танцювала?

Баба Яга: Такого ще світ не бачив, мир не чув, щоб баба Яга на танці ходила! Не бути святу! Ні яких дискотек! Я все зроблю, щоб свята не було!

Баби Йожки: А ми все одно підемо і тобі не дамо капості робить!

Виходять всі. Заходить Королева Країни казок.

ККК: І не думала і не гадала Герда, до кого вона в гості потрапила. Але не хвилюймося за неї адже вона має добре серце, яке робить людей кращими. Та чи зможе вона подружитись з бабками Йожками? Зараз побачимо.

1 баба Йожка: Хто ти, дівчинко маленька? Чому блукаєш у цих непрохідних хащах, які навіть звір дикий обходить?

Герда: Я Герда. Снігова королева забрала Кая, мого брата. А ми збиралися на ялинку. А тепер свято буде без нас, бо ми його не побачимо.

2 баба Йожка: А на святі будуть пісні і танці.

Герда: Звичайно – так! Там гарно, там тепло і затишно. А тут так холодно. Бідний Кай. Він же роздягнений - навіть курточку не вдягнув.

3 баба Йожка: Ну що це твориться у світі? Що за нахабство? Всі, буквально всі хочуть робити тільки капості. Як все це обридло. Так хочеться свята душі.

1 і 2 баби Йожки: І мені! І мені!

2 баба Йожка: Давайте допоможемо Герді знайти Кая.

Падає на землю і прикладає вухо до землі.

Чую, чую – земля гуде. І коні крилаті сані несуть. Туди – на далеку, далеку Північ.

Герда: На Північ? (зітхає) Ну бувайте! Я піду!

Баби Йожки: І ми з тобою!

Герда: Ні. Я повинна сама його знайти!

3 баба Йожка: Ось тобі яблучко не просте, а чарівне. Воно виведе тебе з лісу на правильну дорогу.

1 баба Йожка: А ну заметілі, досить мести!

2 баба Йожка: Місяцю ясний ти їй посвіти!

3 баба Йожка: Хай дівчинка знайде дорогу до рідного брата свойого!

Герда: Спасибі вам за все! Приходьте до нас на свято.

Баби Йожки: А ми підемо нашу маму просити капості не робити.

Герда: Де його шукати? Куди вона його повезла. Треба розпитати людей, може вони знають.

 (Масовка)

Герда: Ви не бачили хлопчика із такою високою, в білій одежі, пані?

Прохожий: Ні, ні не бачив.

Герда: Шановна пані! Ви не бачили хлопчика, який їхав з такою вельмишановною дамою!

Прохожа: Ні, дівчинко, не бачила? А що? Він зник?

Прохожий. Так. У нашому місці це трапляється часто, але ніхто не бачив, або не хочуть говорити, бояться щось кказати про ту особу, яка краде дітей!

Герда. Де мені їх шукати? Де?

Прохожий. Он запитай у служивого, може він знає.

Герда. Дозвольте до вас звернутись.

Солдат. Довзоляю. І що потрібно вам, моя юна особа.

Герда. Я шукаю брата Кая, він поїхав на санях із дамою в білому. Всі кажуть, що то була королева.

Служивий.  Королева? В білому? І хлопчик біля неї? То це, мабуть, королева, якій я служу.

Герда.  А ви часом не помиляєтесь: вона вся така гоноровлива, пихата, дуже гарна собою.

Служивий. Це абсолютна копія моєї королеви. Давайте я вас тихцем проведу до

неї, а ви вже там розберетесь вона чи ні. Пішли?

Герда. Ну, пішли.

У палаці королеви. Королева сидить і пише домашні завдання.

Учитель. Травичка зеленіє, сонечко блистить

               Ластівка весною в сіни до нас летить.

Королева (пише, повторюючи, по складах)

Королева. Все, урок закінчено, більше писати не хочу.

Учитель. Але королево! Ми ще і 20 хв. непопрацювали!

Королева. Краще мені розкажіть щось цікаве.

Учитель. Ну от рік має 12 місяців і кожен місяць йде один за одним, змінюються пори року: зима, весна, літо, осінь!

Королева. І що? Не можна, наприклад, щоб літо було цілий рік? А бо щоб зимою в лісі росли проліски.

Учитель. Звичайно ні. Це найвищий закон природи.

Королева. А якщо я захочу і видам указ, щоб зараз на Новий рік стояла не ялиночка в залі, а цвіли букети квітів?

Учитель. Це не можливо! Такий указ виконати не можливо.

Королева. А якщо я рикажу тебе повісити, тоді що?

Учитель. Можете мене повісити, але проліски ростуть весною, а не зимою, 2 х 2 — буде чотири, а річки течуть з півночі на південь.

Королева. Ну, досить сердиться, я пожартувала, давай краще порахуєм.

Учитель. Давайте краще таблицю множення повторим, сім на сім.

Королева. Сім на сім — вісімнадцять.

Учитель (мотає головою) Це не можливо, учу учу — одні двійки.

Королева. А ви їх просто не ставте.

Покоївка. Королева, до вас прийшла якась дівчинка. Пускати.

Королева. Дівчинка? Звичайно, пускати. (Вистрибує із стільця)

Учитель. Але ми ще не закінчили урок!

Королева. Дайте спокій зі своїми уроками.

Заходить Герда

Герда.  Я Герда. Вибачте, королево, у мене Снігова королева забрала брата, ви не знаєте куди? Де він.

Королева. Я — ні! Зараз запитаємо у професора — він все знає. Ну, то не скажете, де Кай.

Професор. У-у! Снігова королева живе далеко. У Лапландії. Туди добратись ніяк не можна. Там вічні сніги, туди навіть птахи не літають.

Королева. І що? Ніяк не можна зарадити?

Професор. Ні! Із володінь Снігової Королеви ще ніхто не повертався.

(Герда плаче)

Королева. Ну ви й професор, для чого ви так говорите Герда ж нервує, переживає.

Професор. Я завжди кажу правду і тільки правду.

Королева. Великий правдолюд, ви б краще подумали про те, як Герді знайти Кая.

Професор. В цьому випадку я безсилий!

Герда. Вибачте, що я потурбувала вас, але я все одно знайду Кая.

Професор.  Це неможливо для людини, це нереально.

Королева. А як же приказки, які ви мені зачитували:  Хто хоче, той доб'ється; хто шукає, той завжди знаходить.

Герда. Дякую вам, королево. Оце ви вірно сказали! Ви вселили в мені надію: я від свого не відступлюсь!

Королева. Слуги! Закладіть на стайні для Герди пару вороних коней, хай їде на пошуки брата.

Герда. Дуже вдячна вам, королево. Хай збуваються в цей Новорічний час ваші мрії.

Королева. У мене одна мрія. Хочу, щоб у лісі зацвіли проліски.

Професор. У-у-у-у!

Королева. Хочу, хочу (виходять).

Виходить Королева Країни казок.

ККК: В одній далекій країні жив вдівець король, який мав гарненьку донечку. Він хотів щоб його донька вийшла заміж на принца, а Ельза, так звали принцесу, закохалась у простого хлопця Едгара і, наперекір батьку, вийшла за нього заміж. Як лютував король. Дні і ночі думав він про те, як спекатись небажаного зятя. І от, нарешті, знайшлася людина, яка взялася за це непросте діло.

Король: Ну говори, говори швидше, що ти придумав?

Чоловік: До вас скоро прийде дівчинка, звати її Герда. Ви її схопите і віддасте мені. А я вам допоможу позбутися принца-простолюдина.

Король: Аж зуби оскома зводить, як згадаю, кого вона привела в наш дім. Та треба зробити все так, щоб моя донька нічого не запідозрила.

Чоловік: Все буде зроблено чисто – комар носа не підточить.

Шум у палаці.

Король: Пішли звідси. Ельза не повинна тебе бачити.

Вбігають принц і принцеса.

Принц: Ельза, мені набридло танцювати біля ялинки. Давай краще в щось пограємося.

Принцеса: А в що?

Принц: Ти ховатимешся, а я буду тебе шукати.

Принцеса: Добре. Я заховаюсь, а ти шукатимеш Починай лічити.

Принц: Один, два, три, чотири, п’ять. Я йду шукать!

Принцеса вискакує з хованки.

Принцеса: Ой-йой-йой! Там хтось є! Хто ти? Виходь!

Виходить Герда.

Герда: Вибачте мені. Я шукаю свого брата Кая. Мені придворні ворони сказали, що тут живе хлопчик схожий, по опису, на мого брата. Але я тепер бачу, що ви не Кай.

Принц: Бідна дівчинка. Як їй допомогти? Що його придумати?

Принцеса: Наближається свято Нового року і кажуть, що в переддень Нового року, що не побажаєш – все збувається.

Герда: Правда? У мене одне-єдине бажання – хочу знайти Кая і повернутись додому.

Принц: Ельза, давай допоможемо їй.

Принцеса: Давай. Я подарую Герді шапку, шубку і рукавички.

Принц: Правильно. А ще карету з добрими кіньми.

Принцеса: Золоту, золоту карету.

Принц: Золота карета повільно їде і Герда може не встигнути до Нового року знайти Кая.

Принцеса: Ти не забув, що перед Новим роком, що не загадається…

Принц: …все задумане збувається! Пішли принесемо Герді шубу.

Принц і принцеса виходять. Герда залишається сама.

Герда: Як тут страшно. Здається зараз вийде якесь чудовисько і мене забере.

Виходить король.

Герда: Ой!

Король: Що, злякалась?

Герда: От і ні. Я не з лякливих.

Король: Злякалась, злякалась. Ось я тебе зараз візьму і віддам раднику.

Герда: І не соромно Вам – король, а ведете себе гірше якогось розбійника.

Вбігають принц і принцеса.

Принцеса: Батьку, ти знову за своє? Ось я зараз почну вередувати! І-і-і-і-і!!! А-а-а-а!!! У-у-у-у!!! (кричить)

Король: Не буду, не буду, не буду. Ельзо, заспокойся!

Принцеса: І тільки попробуй зробити щось погане мені і моїм друзям – я втечу від тебе і більше не повернуся.

Король: Тільки не це! Пробач мені – я більше так не буду.

Принцеса: Ото ж! Начувайся! Ну прощавай, Гердо! Яка ти смілива.

Герда: Прощавайте! Живіть щасливо. Хай Новий рік принесе вам добро і злагоду в родину. Запрошую вас на свято. Приїжджайте.

Принцеса і принц: Обов’язково приїдемо.

Виходить Королева Країни казок.

ККК: Радник Снігової королеви не зміг зупинити Герду. Не допоміг йому в цьому й король. Тому подався він до лісу, що був недалечко від палацу Ельзи, до розбійників. Він знав, що розбійники нізащо не пропустять можливість пограбувати або вбити когось заради наживи, а тут Герда їде в золотій кареті. Розбійниками керувала Атаманша, жінка жорстока, жадібна і бездушна.

Танець розбійників "Говорят – мы бяки-буки…"

Розбійник (Р)1: Атаманша, у нашому таборі з’явився чужий.

Р2: Треба його застрелити або зарізати.

Р3: Повісти, повісити його!

Атаманша (А): Тихо – ша! Чого бродиш по лісі в такий час?

Чоловік: Атаманшо, привело до тебе мене бажання – зробити тобі новорічний подарунок. Зараз до лісу заїде золота карета.

А: А хто їде в тій кареті?

Чоловік: Маленька дівчинка. Охорони ніякої. Така маленька, але яка велика біда мені від неї. Всі вже зустрічають новий рік, а я ганяюсь за нею по світу. Треба зупинити її. Тобі – карета, мені – дівчинка.

А: Чомусь я повірила тобі, незнайомцю. Золота карета буде на Новий рік і хліб, і до хліба. Заживемо як люди. Розбійнички-убійнички – за мною.

Всі виходять і заходить ККК.

ККК: А в цей час героїня іншої казки, Червона Шапочка, несла бабусі, Каю і Герді пиріжки та і не знала – не гадала, яка біда трапилась з її друзями.

Червона Шапочка Співає пісню.

Сірий Вовк (СВ): Здоров буда, Червона Шапочка! Куди йдеш?

Червона Шапочка (ЧШ): Йду в гості до Герди, Кая і їх бабусі. Несу їм пиріжки. Хочеш скуштувати? Дуже смачні.

СВ: Дякую. (їсть) А ти не знаєш, що твої друзі попали в біду?

ЧШ: Хто? Яка біда?

СВ: Та от Кая забрала Снігова королева, а Герда пішла його шукати і ніхто не знає де вона.

ЧШ: Оце так-так. А ми всі разом збирались на свято. Як бути? Як їм допомогти?

СВ: Я не знаю. Хіба що просити мого знайомого Північного Оленя, щоб довіз Герду до Снігової королеви. Він, напевно, ж знає де живе королева.

ЧШ: Ну то біжи до Оленя, а я піду до бабусі, заспокою її, пригощу пирогами, та буду чекати від вас звісточки у них дома.

СВ: Ну то я побіжу. Можна мені ще один пиріжок?

ЧШ: Ні, більше не дам. Треба ж бабусі віднести. Та й по дорозі може хтось трапиться – треба ж пригостити.

Вовк побіг.

ЧШ: Я вірю, що Герда з Каєм повернуться додому і ми зустрінемо свято.

Виходить ККК.

ККК: Новорічні пригоди Герди не закінчились. Злі розбійники забрали в неї карету, а її саму взяли в полон.

Герда: Розбійнички, дорогі розбійнички. Забирайте карету, забирайте коней, забирайте весь мій одяг. Але мене відпустіть.

Р1: Га-га-га! Ще чого – "відпустіть"!

Герда: Йде Новий рік. Ви на свята будете всі разом, а він там – на далекій Півночі, сам-самісінький.

Р2: Що ти там варнякаєш? Чому ми повинні тебе відпускати?

Герда: Невже ніхто з вас не пожаліє мене?

Чоловік: Ніхто. Кричи не кричи – ніхто тебе не врятує. Кай назавжди залишиться у королеви, а я спокійнісінько, зі своєю родиною зустріну Новий рік. Втомився я, бігаючи за тобою.

Розбійники забирають Герду в полон.

Виходять Атаманша і її дочка (Д).

А: Здрастуй, донечко!

Д: Здрастуй, мамо!

А: Як полювалось, доню?

Д: Відмінно, мамо! Підстрелила зайця – буде на Новий рік з чого юшку зварити. А ти?

А: А я добула золоту карету і маленьку дівчинку. Таку гарнюсіньку, як Снігуронька. Це тобі на Новий рік подарунок.

Д: Дівчинку? Де вона? Момо, де?

Підбігає до Герди.

Д: Яка ти гарнесенька. Мамо, я забираю її.

Чоловік: Але ж, Атаманшо, ви обіцяли дівчинку мені.

А: Що поробиш. Вона сподобалась моїй дочці. Я своїй дочці нічого не забороняю робить. Треба дітей балувати, тоді з них виростають справжні розбійники.

Чоловік: Атаманшо, ви не виконали свою обіцянку. Я буду жалітися на вас самій Сніговій королеві.

Д: А це що за старий пеньок? А ну йди звідси бо пристрелю.

Чоловік: Але ж бо, Атаманшо…

Д: Раз, два, три… Буду стріляти!

Чоловік тікає.

Д: Ось так! Це стосується і вас, розбійники. Хто з вас хоч на крок підійде до дівчинки, буде мати справу зі мною. Зрозуміло?

Розбійники: Зрозуміло.

А: Розбійнички, пішли розбивати карету!

Всі виходять.

Герда: Дівчинко, мила, добра дівчинко, відпусти мене. Я повинна знайти брата. Новий рік наближається, а він десь по світу поневіряється.

Д: Отакої. Тільки що подружились, а вже відпусти. А що я без тебе буду робити на Новий рік? Тобі мене не жаль?

Герда: В тебе ж є мама, розбійники – ти не сама.

Д: Чи не компанія. Розбійники або п’ють, або сплять. А мама завжди зайнята. Не до мене їй. Ох, сирота я, сирота при живих батьках!

Герда: Мені жаль тебе. Але і Кая жаль.

Заходить Північний Олень (ПО).

ПО: Мене прислали до тебе твої друзі. Ну що їдемо Кая визволяти?

Герда: Так. Але як нам бути з маленькою розбійницею. Мені так жаль її. Поїхали з нами. А потім – на свято.

Д: На свято? В таких лахміттях?

Герда: Ну ми могли б тобі що-небудь підшукати. Ким би ти хотіла бути?

Д: Хотілося, так як Попелюшка, скинути своє ганчір’я і вдягти сукню принцеси. Я з вами не поїду, а чекатиму тут.

Герда: Не забувай, що в Новий рік мрії мають властивість збуватися. До побачення, маленька розбійниця. До зустрічі. Чекатимемо тебе на святі.

Всі виходять. Заходить Снігуронька (С).

С: Ой, лишенько! Я так довго спала. Чи не спізнюсь я на свято? А де ж мій дідусь? Дідусю! Дідусю!

Вибігає. Заходить ККК.

ККК:               Мороз лютує, сніг мете,

                                   А серед лісу темного маленька дівчинка іде.

Заходить Дід Мороз (ДМ).

ДМ: А це, що за чудо-юдо? Хто ти дівчинко маленька? Розкажи мені, серденько.

Дівчинка: Я Настя. Мене батько завіз до лісу,  бо зла мачуха гризла його: "Відвези, та відвези до лісу". Батечко не хотів, але я його благала не сперечатися з мачухою і залишити мене в лісі.

ДМ: На дворі холоднеча, а ти в благенькому пальтечку. Замерзнеш, дитино.

Дівчинка: Хай замерзну, але додому не повернусь.

ДМ: Ну що мені з тобою робити? Не залишати ж тебе одну на вулиці. Ходімо зі мною. У мене є онучечка Снігуронька. Думаю ви подружитесь. Житимемо разом. Згода?

Дівчинка: Добре.

Йдуть додому.

ДМ: Снігуронько, Снігуронько! Дивись – кого я тобі привів.

Снігуронька виходить на сцену.

С. Доброго дня. Ой яка ти холодна. Треба тобі зігрітись. Йдемо до хати.

Дівчинка: Я Настя.

С: Потім, потім розповіси мені про свої проблеми. Дідусю, куди ти йдеш? Зараз в дорогу збиратись. Діти чекають на нас.

ДМ: Ой я старий дідуган. Вже й забув, що сьогодні на мене чекають діти. Але як же бути з Настею?

Настя: Ви йдіть, на мене не дивіться, а я поки ви прийдете, і їсти зварю, і в хаті поприбираю.

С: Приберемо ми разом і разом на свято підемо. Але на свято треба тобі одягнутися. Пішли покажу тобі вбрання.

Всі виходять. Заходить ККК.

ККК: Дорогі мої діти. До вас на свято спішать герої казки "Бременські музиканти". Зустрічайте їх.

Пісня "Мы бродячие артисты"

Після пісні заходять Снігурочка і Настя.

С: Ой яка ти гарна. Справжнісінька принцеса. Як тобі все до лиця. Тепер можна і на Новорічне свято йти.

ДМ:                            Пора дівчатонька в дорогу.

                                   Чекає нас повсюду люд.

                                   Приходу року жде нового.

                                   Ми забарились довго тут.

ККК: Так хочеться щоб у нашої казки був щасливий кінець. Хлопчику-паже, чи не можеш ти зробити так, щоб всі-всі люди стали щасливими хоча б на день, хоча б на час?

ХП: Я не чарівник, я тільки учусь. Але я спробую за допомогою ось цієї чарівної палички. Хай збудуться всі ваші мрії і сподівання.

З’являються Герда і Кай, а з ними Снігова королева.

Герда: Ось ми і дома. Ось ми всі разом на святі.

Кай: Так. Нічого кращого немає як рідний дім, вірні друзі. Бачиш, Снігова королева, як гарно і весело тут.

СК: Так, я бачу, що сумувати не доведеться. А я вам, діти, привезла подарунок.

                                               В небі хмарка пролітала

                                               Білий пух порозсипала

                                               Це не пух, це веселики

                                               Маленькі, легенькі сніжинки.

Танець сніжинок.

Герда: Все добре, але я сумую за моїми друзями, які допомагали мені шукати Кая. Як би я хотіла їх зараз побачити.

ХП: Дорога, Гердо. Я не чарівник, я лише учусь, але дружба нам допомагає нам творити чудеса. Зустрічайте своїх друзів – вони тут.

Звучить пісня про дружбу і заходять всі герої, крім негативних.

Заходить без оголошення гарненька дівчинка і співає пісню Попелюшки (Хоть поверьте…)

Герда: Хто це?

Кай: Не знаю.

ЧШ: І я не знаю, хто це може бути.

Маленька розбійниця: Що ви мене не впізнали? Це ж я - Маленька розбійниця.

ККК: Молодець хлопчику. З тебе вийде справжній чарівник. Молодці діти, тепер ви всі стали трішечки чарівниками. Добрий вчинок завжди диво. Тож даруйте один одному чудеса. Я думаю, що негоже свято розпочинати без Бабусі Ягусі, Атаманші, розбійників. Десь в душі вони добрі, тож пробачимо їх. Адже добро лікує, а зло спотворює душу.

Заходять негативні герої.

Баба Яга: Пробачте, я більше не буду злою. Я буду доброю Ягою.

Атаманша: Раз моя донька хоче бути принцесою я все для цього зроблю.

Розбійники: А ми трішечки погуляємо і підемо додому – до жінок, до дітей. Ми так давно їх не бачили.

Чоловік: Спасибі. Спасибі вам. Я так мріяв Новий рік зустріти в колі родини. Ах як це все прекрасно. Як це все пречудесно. Новий рік і тільки моя родина – мої діти, моя дружина. Прощавайте і мене не забувайте.

ККК: Дорогі друзі, школа чарівництва прощається з вами. Закінчилась ваша подорож по нашому королівству.

ХП: Але ми не прощаємось з вами назавжди. Ми знову і знову зустрічатимемось на сторінках улюблених казок. А зараз на свято до нас прийшли засівальники.

ДМ: Який Новий рік без колядок, щедрівок і засівальників.

Виходять засівальники.