| Головна » Файли » Новий Рік |
| 19.02.2015, 17:24 | |
НОВИЙ 2008 РІК!
Вечір І. Сцена темна. Мелодія колискової. Промінь місяця попадає на колисочку, де спить маленька Снігуронька. - екран (Мелодія “Колискової”) Д.М. спить заснула, моя крихітка. Набігалась, натрудилась, натомилась за день! Авжеж! Нас з нею запросили на Новорічну ялинку в Тетерівську гімназію. Що не кажи, а навіть я, Дід Мороз, бувалий в бувальцях і то хвилююсь завжди перед святом, а не те, що вона, маленька, тендітна моя внучечка, маленьке дівчатко. Чому ж і не хвилюватись, адже вона вперше йде на Новорічний бал-маскарад. Ой, як зраділа Снігуронька, коли дізналась про запросини. Цілісінький день тільки й мови було що про свято, по вбрання. Ось тільки черевички у неї такі благенькі. Треба дістати їй нові. Негоже йти на свято у старих, стоптаних черевичках. Ну, то не біда до ранку я їх знайду і принесу. Треба йти на службу: поганяю трохи заметілі по лісі, накрию землю теплим білим покривалом, щоб не замерзла вона, бідная, без кожуха, а тоді — по черевички. Торба з подарунками вже стоїть чекає нас, отже в дорогу. Спи, моя маленька, скоро, зовсім скоро ми з тобою відправимося на чарівний, казковий Новорічний карнавал. Спи, моя Снігуронько, спи, моя дитинко. А ти місяченьку — чародію не буди її, хай вона поспить, і ти серце тихіше стучи, не збуди мою дитину, не злякай її вночі. (Виходить на шпиньках). П. Яскраве світло на сцені. Ранок. Снігуронька прокидається, потягується. Встає з ліжечка: “Дідусю! Дідусю!”. Відповіді немає. Раптом: “Пі-пі-пі” Снігурка. Ой! Хто тут? (стрибає назад в ліжечко бачить мишку). Ти хто? Що тобі треба? Мишка. Я Мишка! Мене викликали з-під землі і сказали, що наступний 2008 — рік, мій, рік миші. Сказали, щоб я прийшла на свято, якесь... А ти хто? Я тебе боюсь! Снігурка. А я Снігуронька! Мене теж запросили на свято! Підемо разом. Я ще ніколи у своєму житті не була на святі Нового року. А ти? Мишка. Я? Ні! Як я могла бути на тогорічному святі, якщо я ще й року не прожила. Ти мене не виженеш, надворі так холодно, а я боса. Снігурка. Що ти! Я і не думала тебе проганяти! Давай посидимо, чаю поп'ємо, почекаємо, поки прийде дідусь. він щось придумає, щоб ти взимку не ходила боса. Але чого так, довго його нема, де він забарився? чому спізнюється на сніданок? Щось тут не так. Ти не бачила мого дідуся? Мишка. А який він твій дідусь? Дідусів на світі так багато, а який твій? Снігурка. Мій? найкращий, найсильніший, наймудріший, найдобріший, найсміливіший, най, най, най. Це мій дідусь! Мишка. Ні! Такого я не бачила ніколи в житті. Без най — бачила, а з най — ні. Снігурка. От дідусь! Вже пора на ялинку збиратись, а його нема. Що робити? Де його шукати? Я боюсь, що спізнюсь на свій перший бал (плаче). Мишка. Постривай! Не плач! Давай без емоцій. Проведемо зараз розслідування і вичислимо ,де твій дідусь. Так. На чому зосередимося? Ага! Про що ви з дідусем ввечері говорили? Снігурка. І вдень і ввечері ми говорили про Новорічне свято, яке відбудеться у Тетерівській гімназії. Мишка. М-м-м! Як ти думаєш, він може піти на свято сам? Снігурка. Ні, що ти! Щоб дідусь пішов без мене? Ні! Безперечно — ні! Мишка. Про що ще ви говорили? Снігурка. Дід Мороз сказав, що в нього багато роботи, що всі завірюхи, заметілі розлінились, не працювали, а тепер, у зимовому місяці грудні нема снігу. Він розсердився на них, пішов просити в Снігової Королеви снігу, щоб позасипати всі калюжі та дороги, всі поля, поля що замерзають без снігу. Скоро Новорічне свято, — а надворі — не по-зимньому тепло Сказав, попритрушую все сніжком і прийду! Мишка. Ну, кому тепло, а в кого лапки і хвостик зовсім замерз! Б-р-р-р! Ох, і холодно ж! Отже, він десь зараз покриває ріки людом — ліси — снігом. Снігурка. Ні! Дивись! Він свій посог забув? Чи, може не забув, а навмисне залишив? Як ти думаєш? Мишка. Може і так, може й — і ні? Хто його зна. Ще щось він тобі говорив? Куди ж він міг піти? Куди? Снігурка. Крізь сон я чула, що щось він говорив про черевички? Може він мені хоче новенькі купити? Мишка. Може і так! Все геніальне так просто вирішується. Ех, мені б які-небудь черевички, а тоді вже можна і на свято. Снігурка. Нічого, а попрошу в дідуся і тобі черевички, але якщо ти хочеш, то можеш взяти і мої, бо я на Новорічну ялинку мрію піти у туфельках. (Взуває). Мишка. Ой, як гарно! Які гарні! (взуває черевички, танцюють, співають). Пісня, танець ( про Сніжинки) Снігурка. Я уявляю, як ми з тобою на Новорічному вечері будемо співати, танцювати. але де ж дідусь? Де він забарився? Ну коли ж ти дідусю прийдеш, коли? Я вже не можу його дочекатись! Я вже починаю хвилюватись, може з ним щось сталося? Може розбійники лихі на нього напали? Господи! Мишка. Якщо ми самі нічого не можемо вдіяти, (не можемо піти шукати дідуся), то, може нам хтось допоможе? Снігурка. Ну і хто ж? Якщо тут тільки ти і я. Мишка. Недалеко від моєї хатки-нірки є великий будинок з вежами в якому живе премудрий пан Кріт. Він користується великою популярністю серед жителів підземелля; він заможний, має багато грошей, багато знає, вміє. Одним словом — поважний чоловік. Я думаю, що він дасть нам якусь мудру пораду щодо твого дідуся. Снігурка. Ну, якщо ми самі не зарадимо цій проблемі, звичайно ж зви свого сусіда. Мишка (до нірки). Вельмишановний пане кроте, чи не змогли б ви показатись на білий світ і не допомогли б нам у вельми не простому ділі? (Мовчання). (продовжує). Перепрошую за свою настирливість, але чи не змогли б ви, пане добродію, мій добрий сусіде, допомогти нам знайти дідуся цієї маленької дівчинки. Він може, теж під землею. Може, вам хтось щось розповідав про дідуся? Пропала людина і ми його шукаємо! Ось так (до Снігурочки). Так набридло це одноманітне життя, так хочеться свята душі, так хочеться на бал. (Я танцевать хочу (2р.) Снігурка. Я теж хочу побувати на Новорічному святі. Невже дідусь десь попав у якусь халепу? В іншому разі він би вже давно був дома. (Знову плаче). Дідусь, милий дідусь, де ти? М.М. Музика із м-му “Дюймовочка” (на екрані “Кріт”) Кріт виходить на світ у чорному фраці, “котелку”, в чорних окулярах, “бабочка”, білі туфлі, біла сорочка. Кріт. 5 х 5 + 25, 5 х 7 + 35, 5 х 8 + 40, 5 х 9 + 45, 5 х 10 + 50. 50 мл. доларів я маю, зерна та збіжжя. Ну, чом же я не жених. Всім женихам жених. А ти мала, лялька Дюймовочка не захотіла за такого представительного мужчину заміж піти. Дюймовочка. Шановний пане! Ви — крутий бізнесмен, а я проста собі Дюймовочка! Не пара ми з вами, не пара. Кріт. Що тобі, не вистачало? Їжі — вдоволь, шмоток — повно. Найшла іншого. Дюймовочка. Так, знайшла! Я його кохаю і буду йому вірна, і ніякі гроші не примусять мене жити з вами. Прощайте! Кір. Нічого, буде і на моїй вулиці свято. Не дурні люди кажуть: “Єсли к другому уходит, невеста, то неизвестно, кому повезло”. Так? Хто мене кликав? Я щось трохи недочуваю, та й недобачаю, також! Хто мене кликав? Мишка. Це я, ваша сусідка Мишка польова. Я розумію, у вас горе, від вас пішла Дюймовочка, а ми з своїми просьбами поможіть знайти дідуся, ось цієї дівчинки. Снігуроньки. Чи не трапилось щось з ним, переживає вона бідолашна. Пішов з дому — і як крізь землю провалився? Кріт. Крізь землю? може бути, може бути. Снігурка. Ви думаєте, шановний Кроте, що мій дідусь десь попав у якусь незвичайну історію? Кріт. Ну, дорогі панянки, якщо ви хочете, я можу вас познайомити з хазяйкою Мідної гори. вона давно живе у підземеллі, може щось знає про вашого дідуся! Снігурка. Я на все згодна, ладна і під землю спуститись і на ялинку не піти, аби тільки знати, що мій дідусь живий і здоровий. Кріт. Ну то чого ж ми чекаємо. Хазяйка Мідної гори, покажись. Музика (якась скрипуча). (Космічна музика М.М. “Хазяйка Мідної гори”). Мишка. Ой як страшно! Снігуронько, а може не треба, а може ну його, ці пошуки! Не маленький твій дідусь, сам знайдеться! Снігурка. Ні! Пішли до хазяйки. Хазяйка Мідної гори. Чому вам не спиться в таку холодну і голодну пору року. Всі жителі підземного царства вже давно сплять, прошу не тривожити їх сон, а то накличете на себе біду, коли, не дай Бог, хтось прокинеться. Кріт. Вельмишановна пані, ми не збирались гнівити твою милість, ми просто хочемо запитати, чи не бачила ти там у твоєму підземному володінні дідуся Мороза, бо він пішов з дому і ніби крізь землю провалився. Хазяйка. Кажете крізь землю? Не доведи Господи! Ми від нього заховались під землю і не допустимо, щоб він до нас прийшов навіть в гості. Від, таких гостей треба триматись подалі. Ні, його в нас нема і ніколи не буде. Ось так! Снігурка. Пробачте, дорога Хазяйка Мідної гори, але ж де нам його тепер шукати? Де його знайти? Хазяйка. Не знаю. Ну, бувайте! Мені пора спускатись під землю. Мишка. А щастя було таке близьке! Я вже уявляла себе на балу! Я танцюю, танцюю! Ох, як гарно! Кріт. Мрійнице ти наша, дурненька. Не про те мрієш, краще подумай, де може бути той непосидючий Дід. І чому йому вдома не сидиться! Одні проблеми з ним! Тьху ти! Дурна моя голівонько! Чого ми Діда Мороза так далеко шукаємо! А може він тут поряд з нами, на Україні милій. Снігурка. Як це? Мишка. Про що це ви? Кріт. Давайте завітаємо в гості до героїв повісті М.Гоголя “Ніч перед Різдвом”. Може Дід Мороз давно вже там?(Відкривається завіса, колядки, щедрівки). Колядник 1. Гей! Гей!.. Гей! Гей!.. Зиму зустрічаєм, Свято відзначаєм, Ми зійдемось у танок, В небі зірка сяє! 2. Кажуть зима страшна, А вона — як пісня! Кажуть, тепла нема, А душа співа! Кажуть, шкодуй себе, А я — просто неба! Тиша і спокій — всім, Ну а нам — не тре(ба)! 3. Будемо ми танцювати! Так, знаю! Гей! Гей! Нам танок не зупинити цей! Там, за обрієм, де зорі Стали в коло! Гей! Гей! Ми запалим ціле небо, Цілий всесвіт полум'ям очей! 4. Гей! Гей!.. Гей! Гей!.. За весною — літо! За зірками — вітер! Свято світлого Різдва, Колядують діти! 5. Кажуть, мільйони сонць, А воно — одне. Кажуть, безмежна ніч, А вона мине. Кажуть, любов — це сон, Не шукай даремно, Кажуть, її нема, Але все дарма! 6. Будемо ми танцювати! Так, знаю! Гей! Гей! Нам танок не зупинити цей! Там, за обрієм, де зорі Стали в коло! Гей! Гей! Ми запалим ціле небо, Цілий всесвіт полум'ям очей! 7. Гей! гей!.. гей! гей!.. За весною — літо! За зірками — вітер! Заплету їх у вінок! Будуть в мене квіти! 8. Місяць за горою, Зірки наді мною, За зірками вітер, Колядують діти. Зиму зустрічаєм, Свято відзначаєм, Ми зійдемось у танок, І Різдво стрічаєм! Парень 1. Вакула! Ти глянь, яка дівчина! Парень 2. І як вона на тебе дивиться! Вакула. Та це ж Оксана! Дівчина. Дивись, Оксано! Вакула з тебе очей не зводить! Оксана. Ну то й що! Парень 1. Та навіщо ти їй здався? Їй багатого треба! Вакула. Оксана? Та вона мене любить! ось зараз піду до неї і вона мене поцілує! Парень 2. А якщо не поцілує? Парень 3. Тоді шапку свою віддаси! (Вакула підходить до Оксани, вона його відпихає. Вакула кидає шапку). Дівчина 5. Вакуло чого такий сумний? Що нічого не наколядував? От і коваль, от тобі і красень! Оксана. Е, Одарко! У тебе нові черевики. Ой, які ж хороші! І з золотом! Добре тобі, Одарко, в тебе є така людина, яка все тобі купує; а мені нема кому дістати такі гарні черевики. Вакула. Не тужи, моя люба Оксано! Я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить. Оксана. Ти? подивлюсь я, де ти дістанеш такі черевики, які могла б я надіти на свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця. Дівчина 1. Бачиш, яких захотіла! Оксана. А так! будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула принесе ті самі черевики, які носить цариця, то, от вам моє слово, що вийду зараз-таки за нього заміж.Сміх, виходять. (Пісні). Вакула. Смійся, смійся! Я й сам сміюся з тебе! Думаю, і не можу надумати, куди дівся розум мій? Вона мене не любить – ну, бог з нею! ніби тільки на всьому світі й є, що Оксана. Хвалити бога, дівчат багато є хороших і без неї на селі. та й що Оксана? з неї ніколи не буде доброї хазяйки: вона вміє тільки чепуритися. Ну, годі, час покинути ці дурощі. (Дзвенить в умах: “дістань, ковалю, царицині черевики, вийду за тебе заміж!) Баба 1. Вакула! А що це ти такий сумний? Що сталося? Ковалиха. Ой, бачила, бачила! Все кума тобі зараз розкажу!(Шепче на ухо). Баба 1. Та ти що! Та що ж це буде! А він? А вона? ой, лишенько! Ковалиха. От я недавно у журналі читала, що любов — то есть страшная сила! МТемно Чорт і Солоха на небі) Чуб. “То ти, куме, ще не був у дяка в новій хаті?” “Там тепер буде добра пиятика!” “Якби тільки нам не спізнитись!” “Що за дідько! Дивись! Дивись, Панасе!...” Панас. “А що?” Чуб. “Як то що? місяця нема”. Панас. “Що за лиха година! справді нема місяця”. Чуб. “То ж бо й воно, що нема!” Панас. А що мені робити! Чуб. Треба ж було, якомусь дідькові, бодай йому не довелося, собаці, зранку чарку горілки випити – устряти!.. Далебі, начебто на сміх... Навмисно, сидівши в хаті, дивився у вікно: ніч – навдивовижу. Ясно; сніг виблискує проти місяця. Все було видно, як удень. Не встиг вийти за поріг, і ось; хоч око виколи! То таки нема, куме, місяця? Панас. Нема. Чуб. Та що ж, куме, що будемо робити? адже ж темно надворі. Панас. То, мабуть, залишимося дома. Чуб. Ні, куме, ходім! не можна, треба йти! Солоха. А куди то ти, куди? На що це ти місяць украв? Як це ти міг зважитись на таке беззаконне діло, безсоромна твоя душа! Що за причина? Чорт. А ось яка! Дяк запросив до себе на кутю багато знатних гостей: серед них буде і голова і... Солоха. Чого ти свого довгого носа сунеш, куди не треба! А тобі що до того? Чого тобі щось муляє. Хай гуляє народ на те і празник! Чорт. Шановна пані! Отже, ви мене ніяк не слухаєте. Туди ж запрошений і козак Чуб. Солоха. Я щось не доберу. Що ти маєш до Чуба. Що, він тобі в борщ наплював чи що? Та я тобі за нього всі патли на лобі повириваю! Чорт. Ой, не треба! Безподобная Солохо! Як з вашим умом і не постіг простої істини. Ну, сображайте, якщо Чуб іде в гості до дяка, то що? Солоха. Що? Що? Чорт. Якщо Чуб іде в гості до дяка то в нього дома його дочка прийматиме гостя – вашого сина Вакули (О коли б хто знав, як я його ненавиджу). Солоха. Оце і все. оце і вся трагедія. ну й розсмішив ти мене хвостатий. Щоб ти знав, мій син хай де хоче, там гуляє. Хіба мало дівок на світі. Сьогодні в Оксани – завтра в Тетяни. Хай гуляє, пока молодий. Чорт. Ну ніяк ви не хочете мене зрозуміти. Там, де гуляннячко, там і жениханнячко. А що як вам син Вакула зашле сватів до Оксани. Як же ви будете, преподобная Солоха. Я ж за вас безпокоюсь. Солоха. Так, страхопуття ти із свинячою мордою, ану не говори мені загадками, а зразу все розказуй! Чорт. Якщо коваль Вакула зашле сватів до Оксани і вони поберуться, вам, моя розлюбезная Солоха, не бачити Чуба, як своїх вушей. Бо яке то воно: дочка з сином, батька – з матір'ю. Ні! Цього законнопослушний козак Чуб не допустить. Ги-ги-ги! Чуб забуде до вас дорогу! Безперечно! Солоха. Он воно що! Ось куди карлючка закарлючилась! Що ж нам робити? Чорт. Фу! Насилу дошло! Чому я украв місяць? Солоха. Чому? Чорт. Тому, що вкравши місяць, я посіяв надворі темряву безпрохідну. Не знаю як хто, а от Чуб вайлуватий та ледачий, навряд щоб в таку темряву зліз з печі та пішов в гості до дяка. А Вакула, який здавна не ладнає з Чубом, не прийде до Оксани, як що Чуб буде в дома. Ось так. Солоха. Ну, тут твоя правда. Хай мій син ще трохи почекає із жениханням. Ще прийде його час, а пан Чуб – останній мій шанс. Ну, то ховай місяць і гайда з неба. Йди до мене сюди, моє бісенятко, я тебе приголублю. Чорт. Яка ви гарна, найпрекрасніша з прекрасних жінок на світі. Моє серце не витримає проволочки і розірветься від кохання на шматки! Зжальтесь, обворожительна, над бідним чортиком! Дозвольте прильнути жагучими губами до вашої біленької, запашної ручки (хоче взяти руку). Солоха. Ох мій ласунчик, бач чого захотів, то думаєш як мед, то й ложкою! Чорт. Вдовольніть мою спрагу, нагородіть своєю прихильністю. Солоха. Ну жартунчик мій, не сором мене, бабу стару. Чорт. Жорстокая! Не мучте мене, бо кинусь у воду, а душу пошлю прямо в пекло! Солоха. Ну що з тобою робити (хитро сміється). Цілуй вже! (Дає руку, Чорт в азарті цілує її аж до ліктя. Раптом стук у двері). Ой! Хто це там. Голова. Солохо! Відчини! Відчини кажу! Солоха. Господи! То це ж голова! Тікай скоріше! Бо як застане тебе – буде горе. (Чорт швиденько залазить в мішок маленький). Добрий вечір, пане голово! Як це ви не побоялися в таку погоду прийти до бідної одинокої Солохи. Голова. Та я йшов до дяка, а почалася така заметіль, що я передумав так далеко йти. Солоха. Знаю, знаю: всі – до дяка. А ти, Солохо, лишайся на празники сама. Нікого вітати, ні до кого словечка промовити. Бідна моя головонько! Голова. Ну, ти не бідкайся, адже я прийшов, не забув тебе. Тільки побачив світло в твоїй хаті, аж щось теленькнуло в грудях. Я мерщій сюди. Ну, наливай, погуляємо сьогодні з тобою (обнімає за стан). Солоха. Ой, які ви гарячі, я аж вся тремтю. Та не трогайте мене. Бач який палкий коханець. Ой, що я стою, зараз принесу закуски, то й почнемо.(Голова хоче роздягнутися, мугикає, потирає руки, раптом легкий стукіт у двері). Дяк. Разлюбезная Солохо! Откройте, прошу впустіть мене, бо замерзну. Голова. Що? Дяк. Ой, як мені не хочеться з ним зустрічатись, сховай мене куди-небудь. Солоха. Господи! Куди ж вас заховати, такого здоровенного, огрядного? О, ось у цей великий мішок, треба висипати вугілля і туди голову (Запихає його в мішок). (Відкриває двері). Заходьте Йосипе Никифоровичу, раді такому шановному гостю. Дяк. Добрий день! Вітаю вас зі святом! Хай міцною буде ваша хата! А я, оце. До селян походжаю, Нечисту силу з хати виганяю! А скажи мені, люба кума, У тебе чорта в хаті нема? Солоха. Та що ви, панотче! Я жінка проста, Ніколи й не бачила такого чорта! Я й сама його боюся, Ходжу до церкви і Богу молюся! Господи, помилуй, з нами хресна сила! (хреститься до ікони) Святий отець, сідайте, Зі мною свято зустрічайте. Ось вам вареники в сметані. Сьорбайте потрошку... Дяк. А де моя велика ложка? Солоха. Зараз принесу, а ще й ковбасу... Дяк. Не треба, їстиму руками, Аби сидіти поруч з вами. Який у вас чудовий стан! Якби не мій духовний сан, То я б вас взяв собі за жінку. Солоха. Та годі вам! Куштуйте шинку. Дяк. Люба Солохо! Дозвольте спитати: Що це таке у вас гарне? Солоха. Рука! Дяк. Ой, яка добра, ой, яка чиста! Ой, яка біла, чудова яка! Люба Солохо! Дозвольте спитати: Що це таке у вас? Солоха. Шия моя, а на шиї намисто! Дяк. Ой, таку гарну,таку білу шию, Тай й зроду-віку не бачив я! Люба Солохо! Я хочу сказати, Та підібрати не можу слова... Стук у двері Дяк (перелякано). Ой, хтось постукав до вашої хати! Солоха. Хто це прийшов? Чуб. Солохо! Солохо! Відчини! Чуєш! Відчини. Дяк. Ой, заховайте! Ой, поспішайте, Мене врятуйте, о, Боже мій! Щоб не побачили нас добрі люди... Солоха. Чого це ви злякалися, це Чуб, якого ви запрошували в гості. Хай зайде, та разом і повечеряємо. Дяк. Бога ради, доброчесна Солохо. Я не хочу! Я уповаю на вашу добрість, як сказано в писанії Луки, глава трина... трин... Стукають, ой, їй богу, стукають. Ой, сховайте мене куди-небудь. Солоха. Я думаю ваше побоювання від того, що боїтесь щоб про це не дізналась ваша половина. Бо вона як дізнається, то горе вам буде. Зробить вона з вашої товстої коси маленьку тоненьку косичку! Дяк. Ой боже мій! Стороння особа! Що ж тепер, як застануть особу мого звання? Дійде до отця Кіндрата! Солоха. Та не бійтесь! Лізьте ось у цей мішок. Дяк. Господи прости і помилуй! (Залазить в мішок). Солоха. Хто там стукає! Я була заснула, а мене розбудили, не дадуть людині і відпочити. Я так натрудилась: напекла, наварила, а ви – пане Чубе обходите мою хату стороною, мабуть, іншу, кращу знайшли. А ти, бідна сиди, виглядай свого милого з ранку до півночі! А він і двері не відкриє. бач, коли прийшов! Добрі люди вже спати полягали! Чуб. Здоров будь, Солохо (поцілував). Кажеш, чекала? А може і ні, га? А може я комусь перебив (заглядає по кутках). та, може ти з кимсь тут розважалась? Може когось сховала? Солоха. Як ви можете мені не вірити! Як ви можете мене, чесну жінку, кривдити. Гріх. вам, невіро. Чуб. Ну, ну! Я пожартував! Знаю, ти мене вірно любиш! Ходи-но сюди, вип'ємо горілки (наливає, саджає на коліно), а то в мене гарно замерзло від проклятого морозу. Солоха. Аби не мізки! (сміється). Чуб. (Випив, грякнув). І послав Бог таку ніч перед Різдвом! Як здійнялося, чуєш, Солохо, як здійнялася метелиця я аж злякався. руки задубіли. розстебни кожуха, а то я не можу. Солоха. Рада прислужитися такому гарному чоловікові, довіку б служницею у вас була, аби тільки ви захотіли. Чуб. Ну, побачимо, побачимо, може і вдовольню твоє бажання, хай но якось трохи пізніше. Солоха. А чому пізніше. Можна і сьогодні поговорити. Чуб. Ти так думаєш? ну що ж, сьогодні так сьогодні. Я хотів би тобі сказати, чи підеш ти... (стук у двері). Хто це до тебе прийшов серед ночі. Солоха. Це ж син! Чого він так рано прийшов. Щось він дуже сердитий, по голосу чую. Чуб. Це коваль! Слухай, Солохо, куди хочеш, сховай мене, я нізащо в світі не хочу попасти на очі цього виродка. Бодай йому, чортовому сину набігло під обома очима з копицю завбільшки. Солоха. Господи! Куди ж вас заховати! Може сюди (Показує на 1-й мішок). Ох, ні! А що в цьому? Сюди! Ох, ні! От сюди давайте скоріш, цей мішок пустий. (сідає на дяка, той верещить). Вакула. Чого лежать тут оці мішки? їх давно б час прибрати звідси. Через оту безглузду любов я здурів зовсім. Завтра свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох. Віднесу їх до кузні! Солоха:
Дівчата. Щедрик, ведрик! Дайте вареник, Грудочку кашки, Кільце ковбаски! Оксана. А, Вакуло, ти тут! здоров! (сказала красуня з тою самою усмішкою, що мало не зводила Вакулу з розуму). - Ну, багато наколядував? Е, який маленький мішок! а черевики, які носить цариця, дістав? дістань черевики, вийду за тебе заміж! Вакула. Ні, не можу, несила більше... Прощавайте, браття! Дасть бог, побачимось на тому світі, а на цьому вже не гуляти нам разом. Прощайте, не згадуйте лихом! Хлопці. Куди, Вакуло? Вакула. В Петембург, просто до цариці! (Виходить) Оксана. Я занадто жорстоко повелася з ним. Що, коли він справді наважиться на що-небудь страшне? Чого доброго! Може, він з горя намислить закохатися в іншу і з досади стане називати її першою красунею на селі. Та ні, він мене любить. Дівчина 1. Стривайте! Коваль забув мішки свої. Дівчина 2. Гляньте: які страшні мішки! Дівчина 3. Він не по-нашому наколядував: я думаю, сюди по цілій чверті барана кидали. Дівчина 4. А ковбас та хліба, мабуть і не злічити. Дівчина 5. Розкіш! Цілі свята можна об'їдатися. Оксана. Це ковалеві мішки? Тягнімо мерщій їх до мене в хату та роздивимось гарненько, чого він сюди наклав. Дівчата. Але ми не підіймемо їх! Оксана. Постривайте, побіжимо хутенько по санки та одвеземо санками! (Вибігають). Панас (кум). О! А це що таке?Бач, які мішки хтось покинув на дорозі! Мабуть, тут і свинина є. Повезло ж комусь щастя наколядувати стільки всякої всячини! Які страшні мішки! Нехай понабивано їх самими гречаниками та коржами, і то добре, хоч би були тут самі тільки паляниці, і то сам: жидівка за кожну паляницю дає восьмуху горілки. Потягти швидше, щоб хто не побачив. Ні самому буде важко нести, а ось, як на те, іде ткач Шапуваленко. Здоров Остапе! Шапуваленко. Доброго здоров'я. Панас. Куди йдеш? Шапуваленко. А так. іду, куди ноги йдуть Панас. Поможи, чоловіче добрий, мішки віднести! хтось колядував, та й покинув серед дороги. Добром поділимося по половині. Шапуваленко. Мішки? А з чим мішки: з книшами чи з паляницями? Панас. Та, думаю, всього є. Шапуваленко. Куди ж понесемо його? до шинку? Панас. Воно б і я так думав, щоб до шинку, та проклята жидівка не повірить, подумає ще, що де-небудь украли, до того ж я тільки що з шинку. Ми віднесемо його до мене в хату. Нам ніхто не стане на заваді: жінки нема дома. Шапуваленко. Чи справді ж нема дома? Панас. слава богу, ми не зовсім ще без глузду, чорт би поніс мене туди, де вона. Вона, певно, тягатиметься з бабами до світу. (Заходять до хати) Баба. Хто там? Хто вліз до хати? Кого нечиста сила там носить. Шапуваленко. От тобі й на! Баба. Де це ледацюго швендяло, нещастя! Де тебе носить? Ось це добре! Це добре, що наколядували стільки! отак завжди роблять добрі люди, тільки ні, я думаю, десь поцупили. Покажіть мені зараз, чуєте, покажіть зараз-таки мішок ваш! Панас. Лисий дідько тобі покаже, а не ми. Шапуваленко. Тобі яке діло? Ми наколядували, а не ти. Баба. Ні, ти мені покажеш, мерзенний п'янюго! (Пхає Панаса, б'є коцюбою, сідає на мішки). Що це ти притяг, може де украв! Може вже добрих людей обпатрошив! Шапуваленко. Як же це ми допустили її? Панас. Еге, як ми допустили! а чого ти допустив? Шапуваленко. У вас коцюба, видно, залізна! Моя жінка купила того року на ярмарку коцюбу, дала півкопи, але та нічого.. не боляче... Баба. Ой господи! Ой боже мій, ой лихо моє, та тут лежить цілий кабан ще і живий. У кого ви його вже вкрали кажіть! Бо бубни виб'ю. Шапуваленко. Кабан! Чуєш, цілий кабан! А все ти винен! Панас. Що ж робити? Шапуваленко. Як що? чого ми стоїмо? Відберімо мішок! Ну, починай! Іди геть! геть! це наш кабан! Баба. Так, іду в атаку! Ану розступісь! Іду на пролом! Панас. Геть, геть, чортова бабо! це не твоє добро! Що ж вона, дурна, каже: кабан! Це не кабан! (Вилазить Чуб) Баба. Господи! Що це на світі робиться! Шапуваленко. Бач, якого чоловіка кинуло в мішок! Що хоч кажи, хоч лусни, а не обійшлося без нечистої сили. Він же не пролізе в вікно! Панас. Це кум! Чуб. А ти ж думав хто? Що, гарну я втяв з вами штуку? А ви, мабуть, хотіли мене з'їсти замість свинини. Стривайте ж, я вас потішу: в мішку лежить ще щось, коли не кабан, то, мабуть, порося чи інша живність. Підо мною безперестанку щось ворушилось. Баба. Та що це за напасть така! Що це ти приніс до хати, п'яного мерзенний. Шапуваленко. Ось і другий ще! Чорт знає, як повелось на світі... голова обертом іде... не ковбаси й паляниці, а людей кидають у мішки! Чуб. Це дяк! От тобі й маєш! От так Солоха! Посадовити в мішок... То ж то, я бачу, в неї повна хата мішків... тепер я все знаю: у неї в кожному мішку сиділо по два чоловіки. А я думав, що вона тільки мені самому... от тобі й Солоха! (Сміється). Баба. О! То і ти був у Солохи! Я тобі дам Солоху, я тобі дам Солоху! Дяк. Треба вже мабуть тікати, бо ще з'їдять замість поросяти (тікає). Оксана. Ой, а де дівся мішок? Нічого робити, буде з нас і цього Дівчина 1. Подивимось, що тут лежить. Дівчина 2. Ой, тут сидить хтось! Чуб. Що за чорт! куди це вас несе, мов очманілих? Оксана. Ой, тату! У мішку сидить хтось. Чуб. В мішку? Де ви взяли цей мішок? Дівчина 3. Коваль кинув його серед дороги. Голова. Це Солоха в тім повинна, що запхнула нас в торбину. Мабуть, надворі холодно? (Вилазить з мішка) Чуб. Морозець є, а дозволь спитати тебе, чим ти мастиш собі чоботи, смальцем чи дьогтем? Голова. Дьогтем краще! ну, бувай здоров, Чубе! Чуб. Ну, і Солоха! Такого чоловіка засадити в мішок!.. Бач, чортова баба! а я дурень.. та де ж той проклятий мішок? Оксана. Я кинула його в куток, там більше нічого нема. Чуб. Знаю я ці штуки, нічого нема! Дайте його сюди: там ще один сидить! Струсніть його гарненько... Що, нема? Бач, проклята баба! Вакула сам. Вакула. Де шукати черевики? Їй богу не знаю! (до Вакули підкрадається чорт). Тьху! Та щоб ти вже пропав! Як ти мене налякав. Згинь з очей та пропади Чорт поганий. Чорт. Ти куди? Будеш ти тепер зі мною, Зроблю я тебе сатаною. Станеш ти тепер, козаче, І поганий, і ледачий! Вакула (хватає, чорта за хвоста, показує хреста). Слухать я тебе не стану Як не будеш ти слухняним - Витрясу із тебе душу, Та ще й побити тебе мушу. (Хоче бити). Чорт. Не треба! не треба! Що ти хочеш? Кажи, все зроблю, тільки не бийся. Вакула. Вези мене в Петербург — до цариці. Чорт. Та вже везу, везу, везу, не лайся! Летимо! о-о! За хвіст чіпляйся. (Вакула летить в Петербург. Музика з фільму “Ніч перед Різдвом”). Вакула. Що за сходи! Боже мій! Яка робота! От кажуть: брешуть казки! Який чорт брешуть. (Чорт киває головою, ховається за Вакулу). (Смена декораций. Дворец. Царица с фрелинами танцуют). Царица. Приветствую вас, мои подданные! Когда монарх весел — и народу спокойнее! Жизнь царицы нелегка, Правлю государством. Лучше б я звездой была, Надоело царство! Евровиденье — мечта, саундтреки к фильмам, Про всемирное турне Я мечтаю сильно! Дансинг! Фрейлины 1. Жизнь царицы хороша, Никакой заботы. Пусть попробует она Фрейлины работу. 2. Сколько можно песни петь, И скакать на сцене. Мне б на троне посидеть, Царица. Девушки! Танцуем, не расслабляемся! Синхронно! Фрейлины.
(Танцы). Царица. Так, танцы мы сегодня танцевали? Фрейлины 1. танцевали! Царица. Шоппинг у нас был? Фрейлина 2. Был! Три тыщи рублев потратили! Царица. В интернет-кафе ходили? Фрейлина 3. Ходили? Царица. в кинотеатр на премьеру нового блокбастера тоже ходили? Фрейлина 4. Ходили! Царица. девочки! Как скучно жить! Чем же себя развлечь? (Появляеться Вакула). Царица. О-О-о! Козак! Фрейлины (шепотом). Козак, посмотрите! Черт (Вакуле). Кланяйся! (Вакула кланяется). Царица. С чем пожаловал? Вакула. Вельмишановна пані! Я так розумію, що ти і єсть реальна царица! Так у мене до тебе просьба є! Царица. Очень интересно! И чего же ты хочешь? Вакула. Черевички хочу. Царица. Да-а-а? А по-русски? Вакула. Да есть у меня девушка любимая, Оксана. Согласится она за меня замуж выйти, только если я ей черевички привезу, какие только одна царица и носит! Царица. А ты, значит, любишь ее? Вакула. Больше жизни! Лирическая песня Вакулы Увидел я ее, и ожила мечта. Взглянула на меня — и понял я: Лишь для меня она, Любимая моя. увидела меня и взгядом обожгла, Похитила покой, с ума свела. Душа моя! Мечта моя! Любимая моя! Я ради тебя все дороги пройду, Оксана! И с неба достану тебе я звезду! Мое счастье! Счастье! Сердце к тебе мое рвется, И лишь для тебя оно бьется - Для тебя, для тебя, сердце бьется. Соединила нас сама судьба - Ты улыбнулась мне, и понял я: Мне без тебя не жить, Любимая моя. Царица (вытирает слезы). Какая любовь! Принести мои черевички! расстрогал ты, козак, мое царское сердце! Вот тебе черевички, да береги свою оксану. И на свадьбу меня не забудь пригласить! Черт (Вакуле). Скажи спасибо! Вакула. Благодарствую! (Зникають). Царица. Ах уже эти козаки. Расстрогают твое сердце, влезут в душу и исчезнут. (Смена декораций. Село. Романтический вечер). (Оксана страдет) Что я сделала девчата Для чего его прогнала Поняла, его люблю, Без него я не могу И теперь грущу одна. Для чего я захотела Черевики от царицы Ползабуду обо всем Пусть вернется милый мой Знаю он моя судьба. Скучаю любовь моя. Может, ты позабыл меня? Возвращайся любовь моя. Поскорее возвращайся, Мое сердце, мое счастье, Будем рядом мы всегда Не разлучат нас года Я с тобою навсегда. (Появляется Вакула). Вакула. Люба моя! А я тобі черевички приніс! Оксана. Не потрібні мені твої черевички, я тебе люблю.
| |
| Переглядів: 572 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |