| Головна » Файли » Великдень |
| 17.03.2015, 20:28 | |
Ведуча. Ось і прийшла весна — найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються із далеких країв птахи, зодягається в зелень ліси, квітнуть сади. Ведучий 2. І саме з весною приходить в наші оселі найголовніше свято християн — Пасха або Великдень. Це величне свято світлого Воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Ведучий 1. Звернімось до святої книги — Біблії, в якій вміщено універсальне послання — до всіх людей і до кожного зокрема. Ведучий 2. із цієї наймудрішої книги людства ми дізнаємось як прийшло до нас Великоднє свято. (Два учні беруть зі столу Біблію). Учень 1. Згідно із Біблією, урочистий в'їзд Христа в Єрусалим, вигнання ним крамарів із храму, його пророцтва і зростаючий вплив на людей викликали великий гнів первосвящеників і фарисеїв. Зрозумівши, що духом Христос сильніший, вони порадились у домі Кайафи й вирішили хитрістю взяти Христа та вбити Його. Учень 2. Якраз розпочинався тиждень перед Пасхою — великим святом давньоєврейського народу. Ще у вівторок Христос відкрив учням, що через два дні Його розіпнуть. Після вечері Христос, щоб зміцнитись душею, молився в Гетсиманському саду. Учень 3. Чув Гефсиманський сад святу молитву, Коли Христос Отця Свого благав: Учень 4. «Мій Отче, Я цю чашу гірку вип'ю, Ти так звелів, щоб Син Твій постраждав». Учень 5. Молився Вчитель, учні всі дрімали. Просив Отця: «Мене Ти не остав». Учень 6. А в тім саду Христа уже шукали, Вже час ту чашу випити настав. Учень 1. Сад Гефсиманський ніч ту не забуде, Всесвятий Бог спокійно вже чекав, Аж поцілунком зрадницьким Іуда Свого Учителя на люту смерть віддав. Учень 2. Зв'язали воїни Христові руки, Раділи, що розбійника знайшли, І повели Його на страшні муки, Але не знали, з Ким вони ішли. Учень 3. Тяжкі страждання Господа чекали, Ні разу крик не вирвався з грудей, Лиш страшні рани кров'ю вниз стікали, А Він із жалем думав про людей. Учень 4. Ніщо любов Христову не зломило, Коли кричали люди: «Розіпни!» О Боже мій, як страшно Тебе били, А Ти моливсь: «Прости їм все, прости!» Учень 5. Вінцем колючим голову зв'язали, Вояк на плечі хрест тяжкий звалив. Як падав — били і в лице плювали, І на Голгофу Бога повели. Учень 6. Голгофський Хрест — ридає вся природа, Голгофський Хрест — здригається земля, На цім Хресті гріхи всього народу Й невинна кров Спасителя Христа. Учень 1. Погасло сонце — не могло дивитись, Померкли зорі, щоб не бачить мук. Коли Господь просив води напитись, Йому піднесли оцет з людських рук. Учень 2. І мовили святі уста: «Звершилось!» Спасіння людям всім тоді прийшло, ї Закрились очі, більше не дивились Й кров з-під вінця стікала на чоло. Учень 3. «Це дійсно Бог!» - сказав хтось із народу. З Голгофи всі із жахом розійшлись, Лиш свята Матір Божа і природа Слізьми гіркими з жалем облились. (Вмикається світло). Учень 4. Боже тіло з хреста зняли, Рідний Матінці віддали. Мати, Мати Тіло Свого Сина Слізьми, слізьми Своїми зросила. Жінка 1. А в суботу було свято Пасхи і всі ми відпочивали. (Сідає). (Вмикається світло сцени. Вмикається світло сонця). Жінка 2. (встає). Як минула субота, Марія Магдалина, я Марія, мати Якова та Соломія купили пахощів, щоб піти до гробу та намастити Тіло Ісуса. (Лунає спів пташок (фонозапис). В неділю рано-вранці пішли ми до гробу Господнього. Жінка 3. А хто ж нам відкотить камінь від входу до гробу? (Підходять до гробниці, розводять руками). Жінка 4. Камінь відвалений. (До гробниці підходять два ангели, жінки злякалися). Ангел 1. Ви не бійтесь, бо знаю, що шукаєте Ісуса Розп'ятого. Нема Його тут, він воскрес. (Жінки втікають зі сцени і зустрічають двох апостолів) Жінка 1. Ми ходили до гробу Господа. Жінка 2. Але Господа там немає. Жінка 3. ми бачили Ангелів і вони сказали нам, що Він воскрес! (Апостоли побігли до гробу. Петро зайшов і виніс Плащаницю, на якій залишився відбиток образу Ісуса). Жінка 4. Христос не залишився в гробі після Своєї мученицької смерті. Він воскрес! Жінка 1. Правда, вхід в гробницю був привалений величезним каменем, запечатаний римською печаттю і охоронявся сторожею. І не дивлячись на це, Христос воскрес! (Вмикається світло статуї Ісуса Воскреслого). Жінка 2. Христос воістину воскрес! Римські солдати були перелякані. Жінка 3. Послідовники Ісуса, які абсолютно не розраховували на Його воскресіння, побачили Його живого. Жінка 4. О Боже мій! Він воскрес! Читець 1. Чуєш: дзвони гудуть, Чуєш: спів урочистий пливе до небес, Звуки в простір могутніми хвилями йдуть... То — Син Божий Воскрес! Читець 2. Чуєш: все до нового життя постає, Все радіє весні без кінця, Вся природа їй в жертву себе віддає, Слово славить Творця! Читець 3. Чуєш: дзвони гудуть, Чуєш: спів переможний летить до небес І зове людську душу на світлую путь, Щоби Бог в ній Воскрес! (Продовжують лунати Великодні дзвони. Юля і Даша виконують пісню «Христос Воскрес»). Ведучий 1. Чи є щось гарніше за Великодній світанок? З діда-прадіда цілюща і незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: «Христос воскрес!» із уст в уста передається щаслива вість: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Ведуча 2. І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розмаї разом з людьми. Учениця 1. Христос воскрес! Христос воскрес! Зі сну земелька пробудилась, У трави й квіти замаїлась, Звір і птиця веселиться, Миром Божим світ краситься. Мир той Бог нам дав з небес. Христос воскрес! Воістину воскрес! Читець 2. Розквітлий день прийма святе причастя Із чаші сонця, Божої руки. І від такого райдужного щастя Нам видається шлях важкий легким. Читець 3. Підсніжники і котики вербові, І білизна кори січних беріз, І радість — в кожній думці, в кожнім слові: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Читець 4. Христосуюсь із недругом і другом, Мій гнів сьогодні непомітно щез, І радість у цей день, змінила тугу, Христос воскрес! Воістину Воскрес! Отець Георгій Ведучий 1. Великий день! Великий день! Весняне свято! Радіють діти на землі, І мама і тато. Ведучий 2. Великий день! Великий день! Ясний Великдень на землі! Багато радості й пісень Приніс нам янгол на крилі. Ведучий 1. А яке ж Великоднє свято без розваг молоді, жартівливих забав та великодніх гаївок? Ведуча 2. А чи знаєте ви, який цікавий звичай був в Україні? Він трішки жартівливий і трішки чарівний: щоб хлопці ходили на вулицю гуляти та бавитися, треба було по секрету від них зварити з різних злаків горщик каші та закопати його в потаємному місці. Давайте і ми зробимо так. А несіть-но сюди горщик. (Одна дівчинка виносить горщик каші. Діти вдають, що закопують його. У цей час на авансцену виходять дві дівчинки). Дівчина 1. Закопали горщик каші, Ще й кілком прибили, Щоб на нашу вулицю Хлопчики ходили. Дівчина 2. Наша каша солона, Щоб нам не було сорому, Наша каша із проса, Бо вулиця хороша! Дівчина 3. Чи каша готова? Та на нашу вулицю, на нашу Та несіть пшоно та кашу! Дівчина 4. Що ж у тій кашці? Дівчина 5. Ложечка масла. Дівчина 6. Кому ж її їсти? Дівчина 1. Дівочкам, дівочкам! Дівчина 2. Ой, накладу вогник Та наварю кашки. Дівчина 3. Що ж у тій кашці? Дівчина 4. Жаб'яча ніжка! Дівчина 5. Кому ж її їсти? Дівчина 6. Парубкам, парубкам! Дівчина 1. Будемо кашу варити, Будемо хлопців манити! Дівчина 2. А чого це ти за нами підглядаєш? Зараз ми тебе кинемо у воду! (Виводять його на авансцену. Хлопчик чинить опір). Хлопчик. Ой, не хочу! Вода холодна! Відпустіть! Дівчата. Як відгадаєш наші загадки, то відпустимо! Слухай: Дівчина 3. Людей до церкви скликає, А сам у ній не буває (Дзвін) Хлопчик. Не знаю... Дівчина 4. Є деревце — не полінце, Багато дірочок має, Весело співає. (Сопілка) Хлопчик. Також не знаю... Дівчина 5. Кинути вгору — то біле, Кинути в землю — то жовте. (Яйце). Хлопчик. І щоб то воно могло бути? Дівчина 6. Розколеш лід — візьмеш срібло, Розколеш срібло — візьмеш золото (Яйце). (Хлопчик не може відгадати загадки). Хлопчик. Дівчата, не купайте, відпустіть, а я на вашу вулицю хлопців покличу. Всі дівчата. Покличеш. Хлопчик. Зараз же! (Вибігає). Дівчина 1. Дівчатонька-гороб'ятонька, Радьмося! Та виходьмо на травицю, Граймося! Піснею стрічати Великодні свята. Дівчина 2. А чи не зіграти нам у «Веснянку»? Дівчина 1. Ой, хлопці ідуть! Лихо нам несуть! (Входять хлопці) Хлопець 1. Чого, чого, дівоньки красні? Хлопець 2. Вони їли пиріжки в маслі! Хлопець 3. А сирочком посипаючи, Сметанкою поливаючи. (Сміються) Дівчина 2. Чого, чого, парубки білі? На обідець кота з'їли! А попелом посипаючи, А дьогтиком поливаючи! (Весело регочуть) (Хлопці ловлять дівчат, ті вириваються, викручуються). Дівчина 3. Ой ви хлопці безштаньки, Заспівайте веснянки! Зиму зимували, Штанів не напряли! Хлопець 1. Ой-ой-ой! Торохтіла сорока. Хлопець 2. Як діжка з горохом. Хлопець 3. Вихвалялась кума, що пироги пекла, Бо й ворота в тісті! Дівчина 4. Хлопці! Нащо вам музики, Коли у вас довгі язики? Хлопець 1. Їм кажеш — ячмінь, а вони тобі — гречка. Хлопець 2. Нехай буде гречка, аби не супере6чка! Хлопець 3. Згода, дівчата? Дівчина 5. Та вже згода! Дівчина 6. Досить жартувати, пішли подивимося, як діти Великдень зустрічають. Дівчина 1. Вийди, вийди, Валечку, на вулицю, Винось скрипку чарівницю! Дівчина 2. Винось скрипку під полою, Заграй дівкам під вербою! (Виходить хлопчик із скрипкою). Дівчина 3. Ой, які у тебе писанки! (виймає з кошика). Які вони гарні і які різні! Читець 1. Спече мама на Великдень Білесенькі пасочки, А я куплю фарб й напишу Гарнесенькі писанки. Читець 2. Розмалюю на писанках Квіти, ялинки. Роздам їх на Великдень Поміж діточки. Читець 3. А братові маленькому Дам писанки дві, Щоб качав їх по зеленій Шовковій траві. Читець 4. Я писанку намалюю Своїми руками, На Великдень подарую Татові і мамі. Читець 5. Я писанку синьо-жовту Сама намалюю І бабуні й дідусеві Також подарую. Читець 6. На писанці намалюю Зелену травичку. Подарунком привітаю Брата і сестричку. Читець 1. Я на писанці на кожній Намалюю квіти, - Буде вся моя родина На святі радіти. Пісня «Писанка» Червона писанка. В буряках мене купала, На червоно змалювала. Зелена писанка. У траві мене варила, На зелено закрасила. Жовта писанка. Мене вбрала у лушпину, В цибулеву свитину. Коричнева писанка. В шкірці яблуко мочила, Це додало мені сили. Біла писанка. Я біленькою зосталась, Тільки квіточок набралась. Червона писанка. А мене квітчають Червоні хустинки. Зелена писанка. Мене вкривають зелені листочки. Жовта писанка. Мене у жовті узори прибрала. Коричнева писанка. На мене коричневих цяток наклала. Біла писанка. А я така гарна, що й не передати! Червона писанка. Всі ми писанки гарненькі й хочемо сказати: Всі. Радійте всі, ви — наші друзі. Ведучий 1. А де ж Паска? Ведучий 1. Вистава «Великодній кошик» Костюми виконавців: Сіль має на плечах велику картонну коробку з надписом «Сіль». Для голови зробити отвір. У решти учасників на грудях велике зображення відповідно ковбаси, паски, писанки, сиру, хріну. Дія відбувається в кошику, тобто в загорожі типу манежика. Бажано виготовити ручку для цього «кошика». Усі герої сховалися в кошику, присіли. Ведучий 2. Якось на Великдень пішов чоловік у церкву Богу помолитися, великодні страви поблагословити. В кошику були і пасочка, і писанка, і ковбаска, і сир. Навіть сіль і хрін поклав. Поставив чоловік кошика на підлогу при вході в храм та й стоїть молиться, дожидає, поки священик святою водою кропити вийде. А у цей час у кошику сварка зчинилася. Встає Паска, когось відштовхуючи. Паска. Та скільки можна тиснути? Уже всі боки повідтискували. Дайте хоч на Пасху спокій. Ніякого благочестя! Піднімається Ковбаса.
Ковбаса. Ви мені простіть, пані Паско, але в мене так шия звернута; що я не можу рівно стояти. Я вас розумію, це не зовсім приємно, але мені здається, що то ви мене тиснули. Паска. Фу, яка грубіянка! (Відштовхує Ковбасу). Між ними встає Писанка. Писанка. Замовкніть обоє. Подивіться, яка у мене голова стала сплюснута. Посуньтеся трохи. Паска і Ковбаса роблять спробу відсунутися. З кошика чуються крики: ай-ай-ай, ой-ой-ой. Сіль, Хрін та Сир встають на повний зріст. Сир потирає голову, а Сіль і Хрін боки. Сир. Та нічого. З мене вже і так вижали все, що тільки можна. Ображатися гріх. Хрін. Я сам кого хочеш плакати заставлю. Писанка. Пані Сіль, а хто це вас так розкришив? Невже пані Паска на вас наступила? Сіль. Та ні, то я така була. До речі, усіх вітаю з Великоднем. Христос Воскрес! Сир і Ковбаса. Воістину Воскрес! Писанка і Хрін. Воістину Воскрес! Паска Дякую взаємно. Сіль. Я оце прислухалася до вашої розмови і зробила один сумний висновок: ми з вами не підготувалися до зустрічі Великодня. Паска. Не знаю, як ви, а я підготувалася нормально. Мене і підрум'янили і підбілили. А вам тут дійсно не місце. Ковбаса. Пані Паско, мені здається, що пані Сіль мала дещо інше на увазі. Паска. Прошу? Сіль. Я кажу про духовне розуміння. Ви чули, що в храмі проспівали щойно? Паска. Аякже... Хіба за вашим криком щось почуєш? Сіль. А співали от що: «Воскресеніє Твоє Христе Спасе Ангели поют на небесах. І нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити». Розумієте? Лише чистим серцем можна славити Бога. Давайте усі помиримося, бо що ж то за свято у суперечках та чварах? Паска. А я ні з ким і не сварилася. Писанка. Та годі вже. Ковбаса. Досить. Хто не хоче миритися — може вийти. Паска. Хи-хи-хи. Та то ж я пожартувала. Вибачте, коли щось не так. Я теж усім прощаю. Писанка. Вибачте, пані Ковбаско! Хрін. І мене вибачте! Ковбаса. Та ні ж бо, то ви мені вибачте. Сир. Ні, це я повинен вибачитися перед вами Писанка. Ні, я. То я винна. Зчиняється шум. Сіль. Годі, годі, вже всі помирилися. Давайте поговоримо про свято. Нехай кожен розкаже щось про себе. Ковбаса. Хороша ідея. Але... Мені здається... Може, я не розумію... Писанка. А можна коротше? Ковбаса . Так от, мені здається, що саме вам, пані Сіль, та і вам, пане Хрін, і не буде що сказати, тому що і я, і Писанка, і Паска, і Сир — ми є скоромні, тобто годимося для пасхального обіду. А от ви — ні. Як ви сюди потрапили? Сіль. Усе дуже просто. По-перше, без мене вас ніхто не їв би. А по-друге, я маю ще й особливе духовне значення. Сир. Яке ж саме? Сіль. Господь говорив, що той, хто вірить у Нього, той має бути як сіль. Писанка. Як це зрозуміти? Сіль. Сіль має дві важливі функції. Першу я вже назвала: вона надає їжі смак. А друга полягає в тому, що сіль оздоровлює їжу, не дає їй псуватися. Так і християни своїм життям повинні прикрашати цей світ, охороняти його від порчі гріхом. Ось, наприклад, гріх хотів нас посварити. Але ми, згадавши Слово Боже, перемогли той гріх. Наші душі очистилися, оздоровилися, так як і сіль очищає і оздоровлює їжу. А це і є воскресіння душі. То ж, якщо хто хоче наслідувати Спасителя, то повинний, як і Він, воскреснути духовно, очиститися від гріха. Адже, ніщо нечисте в Царство Боже не зайде. Сир. А я, наприклад, якщо вже зайшла така мова, своєю білизною саме і нагадую про ту духовну чистоту. А чого то ви, пане Хрін, так почервоніли? Не соромтеся, розкажіть і ви щось про себе. Хрін. Я... я пізніше. Сир. До речі, пані Ковбаско, ви знаєте, навіщо нас сюди поклали? Ковбаса. Ну... Я думаю, з радості. Люди помоляться, прийдуть радісні додому, з'їдять нас і їм стане ще веселіше. Сир. Я чув, як бабуся, коли робила мене, розказувала своїй онуці, що таке розмаїття страв на Великдень має ще одне пояснення. У цей день кожного хто зайде до хати, а особливо бідних та знедолених, потрібно пригостити в ім 'я Господнє. Паска. Цікаві ваші історії, панове. А що можете розказати ви, пані Ковбаско? Ковбаса. Як ви уже чули, ми з паном Сиром пригощаємо всіх, хто зайде в хату. Але є ще й друга сторона, так би мовити духовна... возвишена... Богословська... Паска. А не можна коротше? Ковбаса. Чи знаєте ви, що означає слово «Пасха»? По-єврейськи воно означає «проходження мимо». У Старому Заповіті описується, як Господь визволив Свій обраний народ від рабства та смерті. Це було в Єгипті. Смерть забрала в ту ніч первенців людей, які не вірили в Бога. Вона принесла у ті сім'ї сльози. Господь попереджував тих людей, щоб вони одумалися, повірили, але вони не захотіли, за що і були покарані. Сіль. А що було у тих сім'ях, які вірили у Бога? Ковбаса. Господь звелів їм зарізати ягнятко і його кров'ю поставити на дверях знак. Такі домівки смерть не зачепила, пройшла мимо. Це була старозавітна Пасха. Писанка. Але ж ми живемо у часи Нового Заповіту. До чого тут Єгипет? Ковбаса. То був прообраз, тобто символ. Так би мовити емблема або ілюстрація. Паска. А не можна коротше? Ковбаса. Господь через старозавітну Пасху показував події новозавітні. Порівняйте самі: там — вмирали люди, які не вірили у Бога, а які вірили — отримували життя. Так і тут: хто вірить — отримає вічне щасливе життя. Тоді Господь визволив вірних від смерті і рабства і тепер визволить через Воскресіння Христа від рабства дияволу і вічної смерті. Сир. Але ж і зараз люди вмирають! Ковбаса. Тепер їхня смерть не вічна, померлі ніби засинають, а у свій час воскреснуть для вічного життя. Зверніть також увагу, що як у старозавітній Пасці так і у новозавітній визволення від смерті сталося через кров. Різни ця лише в тому, що тоді то була символічна кров ягнятка, а тепер нас визволяє Кров Христа, яку Він пролив на Хресті. Сир. А до чого тут ковбаса? Ковбаса. Я зображаю... символізую... нагадую... втілюю в собі... Паска. Чи можна коротше? Ковбаса. Одним словом, я, Ковбаска, нагадую собою те ягнятко, яке, в свою чергу, нагадує про Спасителя. Хрін. А я, а я теж пов'язаний зі старозавітною Паскою. Тоді люди разом із ягнятком їли гіркі страви. Вони повинні були нагадувати про важке єгипетське рабство. А зараз, у часи Нового Заповіту, люди разом із пасхальними стравами вживають гіркий хрін. Він нагадує про гріхи, через які люди втратили рай, а також про ті страждання Господа, які Він переніс заради спасіння світу. Писанка. Думаю, ми трішки вас зрозуміли. Дякуємо за інформацію. А зараз дещо хочу розказати про себе. От ви згадували про кров, яка врятувала людей від смерті. Саме тому нас і фарбують у червоний колір. Коли люди на Великдень дарують один одному писанки та крашанки, то цей колір нагадує їм про все, що зробив Господь заради спасіння. Крім того, яйце показує як із мертвого може стати живе. Подивиться людина на яйце, і здається їй, ніби воно мертве, мов камінь, а покладе під квочку, і з нього курчатко вилупиться. Ось так мертве і стане живим. Так і Господь воскрес із мертвих. Сир. Цікаво! Сіль. А тепер ваша черга, пані Паско. Паска. Дякую. Усе почалося з того часу, коли Спасителя поклали у гроб. У великому смутку прийшли апостоли додому. Легенда каже, що коли апостоли сіли обідати, то за звичкою накрили стіл на 13 чоловік: 12 апостолів і Христос. І не могли втримати сліз, коли бачили незайняте місце Вчителя, перед яким стояв хліб. Але воскреслий Спаситель з'явився апостолам і приніс їм радість. Вони переконалися в тому, що воістину Христос воскрес! Пізніше у апостолів склався звичай: у кінці трапези вони розподіляли між собою тринадцяту хлібину на благословення. Так як ми зараз вживаємо просфору. Саме тому у храмі освячується спеціальний хліб — артос — на зцілення душі і тіла. А ще люди печуть по домівках паски. Господь говорив про Себе, що Він є хліб, який зійшов з неба. Ось про це і нагадує паска. Сіль. Яка цікава історія в кожного з нас! Писанка. Як ми могли так нерозумно сваритися? Ковбаса. Але добре, що ми це зрозуміли. Хрін. Та ще й Христа прославить зуміли! Сир. Не знаю, як у вас, а у мене на душі така радість! Дійсно відчувається, що Христос Воскрес! Усі разом. Воістину Воскрес! Паска. Ховаймося! Хазяїн іде! Ковбаса. Ви перші, пані Паско. Паска. Ні-ні! Ви повинні бути першою, або Писанка. Писанка. Я не достойна такої честі. Сир. Якщо хочете, то можете залізти на мене. Хрін. Ні, ні. Залазьте на мене. Зчиняється шум («Ви перші», «Ні, ви, будь ласка»).
Сіль. Тихо. Давайте спробуємо всі одночасно. Ховаються. Ведучий 1. Кожна людина, якою б вона не була — зовсім юна чи вже в літах, шукає в своєму житті чогось особливого, того, щоб живило духовні сили. Ведучий 2. Адже як говорить народна мудрість: “Не хлібом єдиним живе людина”. Ведучий 1. Де віднайти те, що піднімає нас над сірою буденністю, що робить нас духовно багатими особистостями? Ведучий 2. Василь Симоненко радив своїм сучасникам: “В океані рідного народу відкривай духовні острови... Ті острови — то духовні скарби, витворені нашим народом протягом віків. У них — мудрість, сила і пам'ять народу”. Ведучий 1. Один з таких островів — це народне свято. Свято від слова “святий”, “святість”. Отже, це день, який спрямований на очищення людської душі. Ведучий 2. То ж давайте звертатися до духовних джерел наших предків, до обрядів, звичаїв. Давайте звертатися до своїх витоків, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв'язує нас із минулими поколіннями, щоб очистити й освятити свої душі. Ведучий 1. Щиро вітаємо вас з наступаючим святом світлого Воскресіння. Учень 1. Земля сьогодні ніби легше дише, І хмари розпливаються з небес, І перші птахи будять ранню тишу: “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”
Учень 2. Христос Воскрес! Співає вся природа, Величний гімн полинув до небес. Хоч Він помер з любов'ю до народу - Із гробу встав, у величі воскрес. Учень 3. Христос Воскрес! Яка велична днина! Яка любов, і ласка, і краса! Віддав Господь улюбленого Сина, Щоб людям всім відкрити небеса. Учень 4. Христос Воскрес! Радійте нині, діти! Сповнилось найбільше із чудес, Пропала тьма і сонце правди світить. Христос Воскрес! Воістину Воскрес.
| |
| Переглядів: 995 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |