Січень (напівголосно). Я її зразу пізнав, як тільки побачив. І хусточка на ній та сама дірява й чобітки плохенькі, ті, що вдень на ній були. Ми, зимові місяці, її добре знаємо. Чи то біля ополонки її зустрінеш з відрами, чи то в лісі з оберемком хмизу, і завжди вона весела, привітна, іде собі — співає. А нині засумувала.
Червень. Та й ми, літні місяці, її знаємо не менше.
Липень. Як не знати! Ще й сонце не встане, а вона вже навколішки коло грядки — поле, підв'язує, гусінь оббирає. У ліс прийде — гілки дурно не зломить. Стиглу ягоду бере, а зелену на кущі залишає — хай собі спіє!
Листопад. Я її не раз дощем поливав. Жаль бере, та нічого не зробиш — на те я осінній місяць!
Лютий. Ох, і від мене вона мало добра бачила! Я її вітром проймав, холодом морозив. Знає вона Лютий-місяць, та зате ж і Лютий її знає. Такій, як вона, не шкода серед зими весну на годинку подарувати.
Квітень. Чого ж тільки на годинку? Я б з нею цілий вік не розлучався!
Вересень. Так, хороша дівчина. Кращої хазяйки ніде не знайдеш.
Квітень. Ну, якщо вона усім вам до вподоби, так подарую я їй свою весільну каблучку!
Січень. Що ж, даруй. На те ти й молодик.
З-за дерев виходить пасербиця. В руках у неї повен кошик пролісків.
Вже повен кошик зібрала?
Січень. Моторні в тебе руки.
Пасербиця. Та їх же там сила-силенна. І на горбках, і під горбками, і в хащі, і на галявах, і під камінням, і під деревами! Ніколи я стільки пролісків не бачила. Та все такі великі, стебельця соковиті, вінчики, як блакитні зірочки. Спасибі вам, господарі, за вашу ласку. Якби не ви, не бачити б мені більш ні сонечка, ані пролісків весняних. Скільки в світі житиму, все вам дякувати буду — за кожну рослинку, за кожну годинку! (Уклоняється Січневі-місяцю.)
Січень. Не мені вклоняйся, а братові моєму меншому, Квітневі-місяцю. Він за тебе просив, він і квіти для тебе з-під снігу вивів.
Пасербиця (обертається до Квітня місяця). Спасибі тобі, Квітню-місяцю! Завжди я тобі раділа, а тепер — як у вічі побачила, повік не забуду.
Квітень. А щоб і справді не забула, ось тобі від мене каблучка на спогад. Дивись на неї та згадуй мене. Якщо трапиться з тобою лихо, кинь її на землю, у воду або в сніжний замет і прокажи:
Ти котись, каблучка,
На весняну лучку,
У літнії сіни,
В теремок осінній,
Серед зимового двора
До новорічного костра!
Ми й прийдемо тобі на допомогу. Всі дванадцятеро прийдемо, як один — з грозою, з віхолою, з весняною втіхою! Ну що, запам'ятала?
Пасербиця. Запам'ятала. (Повторює.)
... Серед зимового двора До новорічного костра!
Квітень. Ну, прощавай, та каблучку мою бережи. Загубиш її — мене загубиш.
Пасербиця. Не загублю. Я з цією каблучкою нізащо не розлучусь. Вона мені над усе на світі дорожча буде.
Січень. А тепер послухай, що я скажу! Довелось тобі нині, в останню ніч старого року, у першу ніч нового року зустрітися з усіма дванадцятьма місяцями разом. Коли ще там Квітень настане — а ось він перед тобою стоїть. Коли ще там квітневі проліски розквітнуть — а в тебе вже кошик повний. Ти до нас найкоротшою стежкою прийшла, а інші йдуть довгою дорогою — день за днем, година по годині, хвилина по хвилині. Так воно й годиться. Ти цієї короткої стежки нікому не відкривай, нікому не вказуй. Дорога ця заказана.
Пасербиця. Помру, а не вкажу!
Січень. Ото ж то й є. Пам'ятай, що я тобі сказав і що ти мені відповідала. Та біжи швидше додому, поки я метелицю свою на волю не випустив.
Пасербиця. Прощавайте, брати-місяці!
Місяці. Прощавай, сестрице!
Пасербиця біжить геть.
Квітень. Братику Січню, темно їй в путі буде. Попроси місяць небесний посвітити їй.
Січень (підводячи голову). Гаразд, попрошу! Та тільки де ж він подівся? Гей ти, тезко, місяцю небесний! Глянь-но з-за хмари! (Місяць з'являється і спиняється над галявиною). Зроби ласку, проведи нашу гостю по лісі, щоб їй швидше додому дістатись.
Місяць пливе по небу в той бік, куди побігла дівчина. Деякий час — тиша.
Грудень. Ну, брате Січню, кінець зимовій весні приходить. Бери свою патерицю.
Січень. Зажди трохи. Ще не час. На галяві знову світлішає. З-за дерев повертається місяць і спиняється просто над галявою. Довів, значить? Ну, дякую! А тепер, брате Квітню, давай-но патерицю. Пора!
З-за північних гір,
Із глибоких нір,
З крижаних печер
Випускаю трьох сестер.
Буря, старша із сестер,
Ти роздмухай наш костер.
Холоднеча-сестра,
Скуй казан із серебра —
Мед весняний варить.
Смоли літні курить.
Хай летить за бурею
Метелиця-курява,
Метелиця-віхола
На санках приїхала,
Замітай усі путі —
Ні проїхати, ні пройти!
Дочка. Казала ж я вам: дайте більшу корзину, нову, а ви пожаліли. Ось тепер на себе і пеняйте. Багато золота у цю корзину увійде? Жменька — друга і все!
Баба. Ну хто знав, що вона жива вернеться та ще й з пролісками? І де вона їх знайшла, не можу зрозуміти?
Дочка. А ви її запитували?
Баба. Ні. Прийшла весела, очі горять. Корзинку поставила на стіл — і до себе за ширмочку. Я до неї, а вона вже спить. Я навіть сама піч затопила і хату підмела.
Дочка. Я піду її розбуджу, а ви візьміть велику корзину і покладіть туди проліски, землі підсипте. Ось так.
Баба. Дочка в мене розумна! Видно в мене вдалася. Нам двом розуму не позичати. Дивись, як я поклала проліски.
Дочка. (вернувшись з кімнати) Ось подивіться, що я з руки у сонної пасербиці взяла. Хай спить. (Показує каблучку).
Баба. То он воно що. Вона не одна в лісі проліски збирала. Оце тобі сиротинонька? Покажи, ох, як блистить. А ну-но одягни каблучку на пальчик.
Дочка. Не налазить.
Баба. В карман поклади. Запримітила пропажу, чому квіти мнеш?
Пасербиця. А де корзинка, в якій я квіти принесла?
Баба. Тобі вона нащо? Он стоїть?
Дочка. Ти що шукаєш?
Баба. Вона у нас майстер шукати.
Дочка. Ви не знаходили обручку. Пропала в мене вона.
Баба. Обручка! Та зроду-віку в тебе її не було.
Пасербиця. Я її вчора в лісі зайшла. Нащо воно вам. Віддайте його мені. Ти йдеш до палацу. Там тобі цілу корзину золота дадуть, що захочеш — купиш. А в мене воно було одне — віддай, ласкою прошу.
Баба. Та чого це ти до неї причепилася. Мабуть обручка подарована.
Дочка. Хто тобі її подарував?
Пасербиця. Ніхто. Я її знайшла.
Баба. Ну, коли знайшла, то і загубити не жаль. Бери, доню, корзину і до палацу. Там, мабуть, нас ждуть не діждуться.
Виходять.
Пасербиця. Ось так. Ніби нічого і не було. Ні квітів ні обручки, тільки і всього, що хмизу із лісу принесла. Прощавайте, брати-місяці. Прощавай, квітню!
Зал королівського палацу. Посеред залу прикрашена ялинка. Королева відмовляється зустрічати Новий рік, оскільки їй ще й досі ніхто не приніс підсніжники.
З'являються мачуха з донькою і віддають кошик королеві, її високість радіє підсніжникам і оголошує, що лише тепер настав Новий рік.
Пізніше королева захотіла дізнатися, де ж ростуть такі чудові квіти. Мачуха з донькою спочатку вигадували різні історії. Але коли королева захотіла негайно виїхати до лісу за суницями, вони зізналися, що насправді квіти збирали не вони, а пасербиця.
Всі. З Новим роком, ваша світлість. З новим щастям.
Королева. Щастя в мене завжди нове, але Новий рік ще не наступив.
Канцлер. Між іншим сьогодні 1-січня.
Королева. Ви помиляєтесь. Скільки днів у грудні?
Професор. 31.
Королева. Отже сьогодні — 32.
Професор. Це новорічний жарт нашої королеви!
(Сміються всі).
Начальник кор.охор. Дуже милий жарт. Воістино королівський.
Кор.прокурор. Найвища міра вашого гострого розуму.
Королева (з притиском). Але я зовсім не жартую.
(Всі перестають сміятися)
Королева. Завтра буде 33 грудня, після завтра — 34 і так далі?
Професор. 35, 36, 37, 38. Але це неможливо, ваша світлосте.
Королева. Ви знову!
Професор. Так, знову. Ви можете відрубати мені голову, але 37 грудня не буває. Це доведено наукою, а наука дорожча за голову.
Королева. Ну, заспокойтесь, професоре. Я вам пробачаю. Але все-таки грудень не закінчиться, поки не принесуть мені корзину пролісків.
Професор. Цього не станеться.
Королева. Побачимо!
Канцлер. Дозвольте представити вашій світлості послів дружніх країн — Західної і Східної держави.
Посол Зах.держ. Його величність король моєї країни доручив мені привітати вас з Новим роком!
Королева. Привітайте його світлість, якщо у нього вже настав Новий рік. У мене, як бачите, Новий рік запізнюється чомусь.
Посол Сх.держ. Мій акін-шах Гірей наказав мені, ваша світлість, привітати вас
Королева. З чим? (зла).
Посол Сх.д. Із квітучим здоров'ям, великою мудрістю, досить незвичною у такому молодому віці!
Королева. Добре, дякую. А все-таки, чому до цього часу нема пролісок. Чи всі в місті знають мій указ?
Канцлер. Ваше бажання виконано. Квіти — до ніг королеви.
Танець квітів.
Квітка 1. Ця квітка не боїться Мороза — ця квітка — роза
Квітка 2. Вас захищатиме Гладіолус — по-латинськи. У перекладі - це меч.
Квітка 3. Хризантеми для вас ми вирощуємо весь час.
Квітка 4. Кругом герань, кругом герань, куди не сядь, де не стоять.
Квітка 5. Червона гвоздика — супутниця тривог
Червона гвоздика — бал квіточок
Квітка 6. Лілія — лілея. Ти рости, моя лілія, ти рости, моя лілея біла.
Королева. А де ж проліски? Це що?
Головний квітник. Це гортензія, ваша світлосте, а це Піонія, або, як називають в народі “мар'їн корінь”.
Королева. Не хочу я ніяких мар'їних коренів. Є тут проліски, чи немає?
Гол.квітник. Які проліски у королівській оранжереї? Проліски — квіти дикі, бур'ян!
Королева. А де вони ростуть?
Гол.квітник. Де і потрібно. В лісі, в болоті.
Королева. Так принесіть мені їх.
Гол.квітник. Не сердьтесь, ваше світлосте, але проліски з'являться в лісі не раніше квітня місяця.
Королева. Ви що, змовились всі чи що? Квітень, квітень. Чути цього більше не хочу? Якщо у мене не буд пролісків, у когось не буде голови! Ясно. (До прокурора) Як ви думаєте, хто винен в тому, що у мене нема пролісок.
Кор.прокурор. Я думаю — головна квітникарка.
Гол.квітник. Ваша світлосте, я відповідаю тільки за садові рослини. А лісничий відповідає за лісові!
Королева. Дуже, дуже добре. Якщо не буде пролісок, я прикажу вас обох стратити. Канцлер, приготуйте указ.
Канцлер. Ваша світлосте! У мене все готово. Ви тільки поставте свій підпис.
Нач. кор.охор. Ваша величність! По королівському указу у палац прибули проліски.
Королева. Як самі?
Нач.кор.охор. Ні, їх доставили дві особи без титулів і звань.
Королева. (З радістю). Звіть, скоріше звіть без титулів і звань. То це і є про-ліс-ки?
Баба. Та ще які! Свіженькі, прямо з лісу. Самі рвали.
Королева. Оце квіти так квіти! Справжні квіти. Це вам не мар'їн корінь. Нехай сьогодні всі чоловіки приколють проліски до своїх фраків, а жінки до своїх суконь.
Гормайс. Ці маленькі квіточки нагадують мені той час, коли я малесенькою бігала по доріжках парку.
Нач.кор.охор. Дякую, ваша світлосте. Я буду зберігати цю чарівну квіточку у золотому футлярі.
Королева. Краще поставте її у стакан з водою!
Професор. На цей раз ви абсолютно праві, тільки у воду!
Королева. Я завжди права. А ви помиляєтесь. Ось вам про-лі-сок! Хоча, по-вашому, їх зимою не буває!
Професор. Дякую, ваша величність. Не буває!
Королева. Ну і професор! Якби ви були школярем, я б вас поставила в куток за впертість. А це для вас, королівський прокурор. Приколіть його до вашої мантії — на вас буде трохи веселіше дивитись!
Кор.прокурор. Це для мене найкращий новорічний подарунок.
Королева. Ну що? Всі прикололи квіти? Отже в моєму королівстві наступив Новий рік. Можете мене поздоровляти!
Всі. З новим роком (2 р.)
Королева. З новим роком! Запалюйте на ялинці вогники! Я хочу танцювати.
Танцюють всі.
Королева. Ну все, я втомилась, мені набридло танцювати.
Баба. Ваша світлосте, дозвольте і нам привітати вас з Новим роком.
Королева. А ви ще тут.
Баба. Тут, так і стоїмо з пустою корзиною.
Королева. Канцлер прикажіть насипати золото у корзину.
Канцлер. Повну корзину, ваша величність?
Баба. Обіцяли ж. Скільки квітів, стільки і золота.
Канцлер. Але ваша світлосте, у корзині землі більше, ніж квітів.
Баба. Без землі квіти в'януть.
Королева. Заплатіть за квіти, а земля в моєму королівстві і без того — належить мені. Отже, професоре, квітень ще не прийшов, а вже ось квіти, що тепер ви скажете?
Професор. Я і зараз вважаю, що несвоєчасно, неправильно і все!
Посол Зах.д. У цьому дійсно є якась загадковість. Хотілося б про все краще дізнатись.
Посол Сх.д. Я теж хотіла б послухати розповідь про проліски більш докладну!
Королева. Ну, розповідайте, де ви їх знайшли? Чому мовчите?
Баба. Розповісти, не важко, важче проліски шукати. Там квітів — море.
Королева. Пролісків.
Баба. Всяких — різних квітів. Ними, як ковдрою, вкрита земля.
Горл. О, це прекрасно! Квіти, пташечки, качечки.
Королева. Качки — це пташки?
Професор. Так. Водоплавні.
Нач.кор.охор. А гриби там ростуть?
Дочка. І гриби і ягоди: суниця, голубика, чорниця, малина, ожина.
Професор. Як? Проліски? Гриб? Ягоди? Не може бути.
Баба. Все це є, не може бути, а є.
Посол Зах.д. І сливи є?
Посл. Сх.д. І горіхи?
Дочка. Все, що ви побажаєте!
Королева. От і добре! Йдіть до лісу і принесіть мені, суниць, слив, горіхів.
Баба. Ваша світлосте, помилуйте! Адже так далеко йти, ми дуже перемерзли.
Королева. Замерзли? Нічого, Я скажу, щоб вам видали шубки.
Баба. Що нам робити? Послати може пасербицю. Чи знайде вона? Та нічого не поробиш треба йти.
Дочка. Дякуємо вам за шубки. Прощайте, ваша світлість. Чекайте з горішками.
Йдуть.
Королева. Стійте. Дайте і мені шубу! Подать всім шуби. Ми їдемо в ліс і будемо збирати суниці на снігу.
Горм. Я так і знала. Яка чудова задумка!
Посол Зах.д. Кращої вигадки і не придумаєш.
Посол Сх.д. Ця вигадка гідна самого Гаруп-оль-Рашида.
Горм. Як гарно! Як весело!
Королева. Цих жінок посадити попереду, хай показують дорогу.
Дочка. Пропали ми, Ай!
Баба. Ваша світлосте. Дозвольте сказати. Не треба нам їхати у лісі хурделиця — не пройти, не проїхати.
Королева. Ви маленьким віничком дорогу промели, а мої солдати зараз же підуть до лісу з лопатами і мітлами.
Нач.кор.охор. Буде виконано, ваша світлосте!
Баба. Ваша величність!
Королева. Не хочу більше слухати. Ми їдемо до лісу. Показуватимете дорогу.
Баба. Яку дорогу. Адже цього озера нема. Його снігом замело, льодом затягнуло, качечки полетіли у вирій.
Посли (зах.д, сх.д.) А горіхи і сливи?
Баба. Все снігом замело! Все!
Нач.кор.охор. А гриби? Хоча б гриби залишились.
Баба. Хіба що сухі!
Королева. Ви що смієтесь наді мною?
Баба. Я не смію, ваша величносте.
Канцлер. Цих обманщиць треба закувати у залізні ланцюги і посадити у в'язницю. Я зразу зрозумів, що вони хочуть видурити у нас повну корзину золота.
Горм. І я, ваша світлість, зразу зрозуміла, що ці жіночки нас обдурюють. Ну хіба є на світі такі ягоди як чорничка і голубичка, я ніколи про них не чула.
Професор. Не черниця і голубиця, а чорниця і голубика – дикоростучі ягоди. Я вже говорив вам, не сердьтесь на мене, ваша величність, але всього цього в нашому кліматі серед зими не бу-ва-є!
Королева. Якщо ви не розповісте, де ви взяли проліски, вам завтра, ні сьогодні відрубають голови! Ну, відповідайте! Тільки правду, інакше погано вам буде!
Баба. Ми і самі не знаємо.
Дочка. Нічого не знаємо. Ми їх не рвали.
Баба. Пасербиця наша вона в ліс ходила, вона і проліски принесла.
Королева. Вона — в ліс, а в палац — ви. Ну а дорогу в ліс, до пролісок, вона зможе показати.
Баба. Якщо раз знайшла, то і вдруге знайде. Тільки чи захоче показати. Вперта ж.
Королева. Ну я теж уперта. Побачимо, хто кого переможе. Слухайте. Ми всі їдемо до лісу збирати проліски, сливи, горіхи.
-
А ви разом з вашою пасербицею доженете нас, а щоб ви не втекли, відправте з ними солдат з рушницями, щоб ці брехухи від нас ніде не ділись.
Нач.кор.охор. Виконаємо, ваша величносте. Будуть знати, вони у мене де ростуть сушені гриби.
Королева. В дорогу. Професоре ви побачите, як у моєму кліматі цвітуть у січні проліски.
Пісня “Зима”
З стрімкого берега просто на лід скочується
начальник королівської варти. Він падає. За ним
скочується професор.
Професор. Ви, здається, впали?
Начальник королівської варти. Ні, я просто приліг відпочити. Як на вашу думку, дорогий професор, це озеро?
Професор. Безсумнівно, це якась водяна улоговина.